Стенограма виступу Директора НАБУ під час експертної дискусії «Сприйняття корупції та оцінка корупційних ризиків у судовій системі. Ефективне вирішення проблеми – створення антикорупційного суду?» (27.09.2017)

03.10.2017 16:26
Директор НАБУ Артем Ситник

Дуже актуальна тема сьогодні розглядається. Я особисто вирішив прийти і розповісти про наше бачення проблематики створення Антикорупційного суду. Національне бюро свої перші справи до суду для розгляду по суті скерувало у березні 2016 року. І, скажу відверто, я на той момент не мав такої категоричної думки, що потрібно створювати Антикорупційний суд в Україні, тому що, все ж таки, були сподівання на судову реформу (я думаю, щодо цієї теми скаже голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ). Тож завдання ніби було під силу тим судам, які вже працювали в Україні. На жаль, ми швидко усвідомили, що наші сподівання марні: наші судді виявились не готовими розглядати справи стосовно чинних топ-чиновників – фігурантів розслідувань НАБУ.Перша професійна дискусія на тему створення Антикорупційного суду відбулася приблизно у травні 2016 року, і практично відразу в Національному антикорупційному бюро Генеральна прокуратура України здійснила спробу провести обшук (є такий колишній слідчий Дмитро Сус, який, можливо, пам’ятаєте, прийшов проводити обшук і заявив, що нібито НАБУ незаконно когось там прослуховувало).Ці два питання – створення Антикорупційного суду і надання НАБУ права на автономне прослуховування телефонних номерів – є вимогами МВФ до нашої держави. Перша спроба з дискредитації цього процесу завершилась нічим.Після цього питання створення Антикорупційного суду постійно піднімалось, була позитивна динаміка. Міжнародна спільнота, всі наші стратегічні партнери, дослідивши ситуацію в Україні, переконалися, що без створення Антикорупційного суду завершити антикорупційну реформу в Україні неможливо.Але що ми бачимо зараз? Бачимо заяву ГПУ, що буцімто НАБУ прослуховувало 140 номерів – і охорону Президента, й інших високопосадовців. Знову ж таки, бачимо банальну спробу дискредитувати ідею надання нам права на автономне прослуховування. Бо я не вірю, що в ГПУ не знають, що технічно НАБУ не має можливості «слухати» номери (які не зазначені в ухвалі суду і без участі СБУ – прим. НАБУ). Саме тому ми і вимагаємо надання нам права на самостійне прослуховування. Тому трохи смішно це все виглядає, але ми розуміємо, що у такий спосіб, фактично, здійснюється спроба знову дискредитувати цю тему.Чому це відбувається саме зараз? Тому що ми всі бачимо, що риторика наших міжнародних партнерів – очільників МВФ, інших високопосадовців урядів країн-партнерів – містить вимогу у доволі жорсткій формі про створення антикорупційних судів.Чому це необхідно і які основні спекуляції ведуться зараз навколо цього?Я уважно слухав виступ Генерального прокурора (Юрій Луценко був учасником цієї ж дискусії – прим. НАБУ), який згадував про якийсь спеціальний суд, створення якого заборонено Конституцією і який ніби якось по-особливому судитиме топ-корупціонерів. Це неправда. Законопроект, який унормовує створення Антикорупційного суду, чітко визначає, що цей суд входить до судів загальної юрисдикції. У Верховному Суді створюється антикорупційна палата як касаційна інстанція.Антикорупційний суд пропонують створити як спеціалізований суд – для окремих категорій справ. У нас уже функціонують спеціалізовані суди – господарські. Є адміністративні суди. Наразі точиться дискусія навколо створення Інтелектуального суду (Вищого суду з питань інтелектуальної власності – прим. НАБУ), поява якого також унормована законом «Про судоустрій».Загальновідомо, що перша інстанція в судовій системі є дуже важливою, адже саме на цій стадії вирішується питання по суті: чи є докази, щоб винести вирок стосовно обвинуваченого, чи немає.Водночас ми всі бачимо, під яким тиском перебуває розгляд справ, в яких викривається корупція. Я приведу один лише приклад – справа стосовно одного з колишніх народних депутатів України. Коли ми привели його до суду для вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу, з’явилися три чинні міністри, 20 народних депутатів, які представляли ту політичну силу, яку фінансував цей політик коштом ресурсів, отриманих завдяки запровадженої за його участі корупційної схеми на державних підприємствах.Суддя, якого обрано кілька років тому, був не готовий до такого тиску – до того, що в залі судових засідань одночасно перебувають 25 відеокамер, і під прицілом цих камер чинні міністри, народні депутати починають здійснювати на суддю банальний тиск.Тому я не думаю, що буде багато суддів, охочих працювати в Антикорупційному суді. Бо всі вже побачили, з чим пов’язаний розгляд кримінальних корупційних справ, який шалений тиск здійснюється на суддів.Тому створення Антикорупційного суду, в першу чергу, усуне об’єктивні причини, які заважають розгляду таких справ, що вже передані до суду. Не всі судді мають професійні навички, щоб їх слухати. Бо суддя міг упродовж 20-30 років слухати справи про крадіжки, розбої. А справа, скажімо, про «злочинне угруповання Онищенка» – зовсім інша, висуває інші вимоги до роботи з нею з боку судді. Над такою справою потрібно працювати постійно, а не слухати раз на два місяці. Власне, тому ця справа і залишається наразі у судах майже без руху.Наша політична еліта усвідомлює, що не може прямо відмовитися від ідеї створення Антикорупційного суду, адже її підтримує суспільство, наші стратегічні міжнародні партнери. Тому запропонована ідея створення не суду, а антикорупційних палат. І це такий дуже цинічний обман, який не тільки не покращить, а й може погіршити ситуацію. Адже пропонується в структурі чинних судів, в яких працюють судді, що не пройшли конкурсний відбір, створити спеціалізовані палати.Візьмемо, приміром, апеляційні суди. 27 судів – 27 палат. Для того, щоб була палата, вона не може нараховувати менше 5 суддів. Тобто це – трійка, яка буде слухати апеляцію в апеляційному судді. Один суддя, якщо хтось захворіє або буде у відпустці. І ще один суддя, якщо буде відвід. Отже, це мінімум 10 судів. 27 множимо на п’ять, отримаємо 135 суддів. І це тільки в апеляційних інстанціях. У нас 450 районних судів. Аби створити антикорупційну палату в кожному з них знадобиться 2 500 суддів. Навіщо там така кількість антикорупційних суддів, якщо, можливо, в певних районах ці справи взагалі слухатися не будуть?! Та, попри очевидний цинізм, прихильники цієї ідеї вперто просувають її.Ми підрахували, що з тим навантаженням, який, можливо, буде в Антикорупційного суду, достатньо буде 80 суддів на всі три інстанції (першу, апеляційну і касаційну). Порядок відбору цих суддів – це вже окрема тема для розмови.Антикорупційний суд має входити до системи загальних суддів. Розгляд справ у цьому суді за процедурою нічим не відрізнятиметься від розгляду інших кримінальних проваджень стосовно інших категорій підозрюваних. Тому, коли вам кажуть, що Антикорупційний суд судитиме якось по-іншому, що це буде спеціальний суд – не вірте, бо це є відверта маніпуляція. Ніхто ніколи не пропонував застосовувати спеціальні процедури обвинувачення у кримінальних корупційних справах, ніхто ніколи не говорив про те, що цей суд буде окремо створений і перебуватиме поза системою загальних судів.Національне бюро своєю роботою довело, що в Україні можливо розслідувати кримінальні провадження стосовно осіб, які завжди вважалися «недоторканними». І це – неймовірний здобуток антикорупційної реформи. Але це – тактичний успіх, що зійде нанівець, якщо у цих справах, які у всіх «на слуху», не буде остаточного рішення. А остаточне рішення – це не рішення детектива про підозру, і не рішення прокурора про скерування обвинувального акту до суду. Остаточне рішення – це вирок суду, який набрав чинності і яким призначається справедливе покарання особі, вина якої дійсно підтверджується зібраними доказами. І, відповідно, ті активи, на які накладено арешт, повертаються на підставі прозорих рішень суду, винесених за законною процедурою, які користуються довірою як із боку громадян України, так і міжнародних партнерів. Це – та точка, яка повинна бути поставлена у кожній справі. Або якщо дійсно зібрано недостатньо доказів – це виправдувальний вирок, не буду цього виключати. Але вирок, який ставить крапку у справі – це той результат, заради якого проводиться вся антикорупційна реформа. Якщо цей суд не буде створений у 2018 році, на моє переконання, антикорупційна реформа в Україні приречена. Тому що всі ці арешти, затримання, скерування справ до суду, де вони місяцями не розглядаються, – все це не влаштовує ані суспільство, ані наших стратегічних міжнародних партнерів. І про це вони говорять вголос.Переконаний, що зараз – найбільш вдалий момент для того, аби Президент подав до парламенту свій законопроект про створення Антикорупційного суду. А парламент продемонстрував політичну волю завершити антикорупційну реформу, яка так вдало починалася, а наразі гальмується через брак судової інстанції, здатної поставити крапку у скандальних і резонансних справах.Ще приведу один приклад, пов’язаний із арештом голови ДФС, коли судді банально не прийшли на роботу. Я не думаю, що вони просто так вчинили у такий спосіб. Ймовірно, був певний тиск. Коли ж люди усвідомили, що держава в особі представників судової влади не виконує належно свої обов’язки, вони були змушені їхати під суд і висловити свою думку з приводу того, що відбувається в цьому суді. Якщо ми не хочемо, щоб судочинство відбувалось у такий спосіб, нам потрібно створити спеціалізовану судову інстанцію, яка дійсно виноситиме об’єктивні законні рішення  по тих справах, які ми розслідували і передали вже до суду.Дякую.