Артем Ситник: Доброго дня, шановні журналісти, представники громадськості!Традиційно я представляю Звіт Національного антикорупційного бюро України за півроку. Це – вже шостий публічний звіт із моменту створення Антикорупційного бюро. Скажу відверто, що багато хто не вірив у те, що цей звіт представлятиму саме я. Представники влади, правоохоронних органів у другому півріччі 2017 року робили все для того, щоб зруйнувати Бюро, усунути керівництво від посад. Незважаючи на це, сьогодні я маю честь презентувати цей звіт. Це свідчить про те, що Бюро працює, має підтримку і громадськості, і міжнародних партнерів.Мені приємно, що до мене приєднався мій колега Назар Холодницький — керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Ми завжди наголошуємо на тому, що ті результати, які ми маємо, які обговорюються постійно у ЗМІ, які притягують увагу суспільства, були б неможливими, якби ми працювали окремо: НАБУ без САП і САП без НАБУ. Звичайно, що дуже часто задають запитання про те, які у нас відносини, чи є у нас конфлікти. Я скажу так: два юристи — три думки. Іноді дійсно бувають жорсткі дискусії, але ми сьогодні разом відповідаємо за ті цифри, які я озвучу.З урахуванням того, що вже пройшло багато часу з моменту створення НАБУ, наступний звіт уже стосуватиметься конкретно наступного півріччя. Сьогодні ми підсумуємо результати діяльності за 2 роки.Ми викрили на корупції понад 300 осіб, стосовно 165 із них справи вже передані до суду. За останні півроку, незважаючи на численні заяви, кримінальне провадження за обвинуваченням голови Державної фіскальної служби передано до суду, і, як вже показують перші судові засідання, стороною захисту робиться все для того, щоб затягнути цей розгляд. Це є черговим доказом того, що в Україні потрібно створювати Антикорупційний суд, але я на цьому зупинюся пізніше.Також скеровані до суду справи стосовно голови Рахункової палати, низки керівників державних підприємств. Завершене досудове розслідування щодо колишнього голови Комітету Верховної ради України з питань ПЕК, зараз сторона захисту ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження.Більшість підозрюваних — це топ-менеджери великих державних підприємств. Та робота, яка була проведена за два роки, якраз свідчить про те, що державні підприємства були і поки що залишаються джерелом політичної корупції.Найпоширенішим злочином є привласнення, розтрата державного майна — це стаття 191 Кримінального кодексу України. Зараз з’явилася чергова законодавча ініціатива, щоб цю статтю з підслідності забрати і передати Службі фінансових розслідувань. Але, думаю, ми за це поборемося, тому що ми бачимо, що найбільш поширена форма корупції — це якраз корупція, пов’язана з розкраданням державного майна.Також багато спекуляцій із приводу того, що НАБУ не окуповує себе, що не відшкодовує збитки до бюджету. Такий підхід не є правильним, оскільки жоден правоохоронний орган, як свідчить досвід інших держав, себе не окуповує. Із моменту початку розслідувань завдяки роботі і прокурорів відшкодовано збитків на суму понад 250 млн грн — це пряме відшкодування у ході розслідувань. Із них 117 млн грн — за друге півріччя 2017 року. Це тільки початок, тому що кількість справ, які передані до суду і в яких арештовано майно, постійно зростає. Це — дійсно законні рішення, не ті, що у таємному режимі виносяться, а ті рішення, які можуть ревізувати експерти. І я впевнений, що деякі з них будуть ревізуватися у Європейському суді з прав людини.Вдалося попередити розкрадання майже 2 млрд грн, із яких 1,5 млрд — у сфері енергетики. Детальніше про цю цифру можете почитати у звіті. У процесі конфіскації зараз перебуває ще майже 680 млн грн.Також хочу окремо зупинитися на позовній роботі НАБУ. У Законі «Про Національне антикорупційне бюро України» вказано повноваження щодо позовної роботи. За період розслідувань юристи Бюро подали 35 позовів про визнання угод недійсними (це угоди, пов’язані з кримінальними провадженнями, укладання яких фактично було інструментом для реалізації корупційної схеми). Загальна сума позовів — 6 млрд грн. На сьогодні 28 позовів НАБУ судом задоволено, у 15 з них ухвалені остаточні рішення судом касаційної інстанції. Тільки на підставі позовної роботи на користь держави стягнуто 130 млн грн.Українська корупція не має кордонів. НАБУ і САП скерували майже 300 запитів до 57 країн світу задля встановлення обставин злочинів. 130 із них виконано, що є дуже непоганим результатом. Латвія, Кіпр, Австрія, Велика Британія та Швейцарія — ТОП-5 країн, де залишили свій слід українські корупціонери, і до компетентних органів яких НАБУ зверталося найчастіше. Рекордсменом серед справ за кількістю запитів, скерованих НАБУ до інших держав, є справа з заволодіння коштами ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (53 запити). Ви всі знаєте стосовно кого розслідувалася ця справа і чому тривалий час йшло розслідування. 53 запити по одній справі! Можете уявити, які схеми створюють наші корупціонери?!Окремо хотів би зупинитися на тому, що ми постійно збільшуємо кількість справ, які реєструються за результатами аналізу електронних декларацій. Із самого початку було зрозуміло, що електронні декларації — це той інструмент, який можна ефективно використовувати для подолання корупції, але, на жаль, тут ми не маємо союзників. Нещодавно з’явилося роз’яснення НАЗК (Національне агентство з питань запобігання корупції — прим. НАБУ) з приводу того, що нібито перед реєстрацією провадження, перед повідомленням про підозру ми повинні отримати результати повної перевірки декларації, і тільки тоді ми (НАБУ, САП, інші правоохоронні органи відповідно до підслідності) маємо право розпочинати розслідування. Наша спільна позиція — НАБУ і САП — це роз’яснення є нікчемним. Ми ним у своїй роботі керуватися не будемо. Розслідування цих справ здійснюватиметься не відповідно до цього роз’яснення, а відповідно до Кримінального процесуального кодексу, про що ми неодноразово наголошували.Проблемою для НАБУ залишаються результати розгляду справ у судах. На цю тему ми багато разів говорили. Багато разів наводили приклади. І Антикорупційна прокуратура, і НАБУ детально інформують про перебіг розгляду справ у судах. У нас є антирейтинг тих справ, які роками не розглядаються у судах. Без створення Спеціалізованого антикорупційного суду, який розглядатиме справи не роками, а у розумні строки, як це передбачено КПК, вся наша робота, про яку ми звітуємо щопівроку, просто не має ніякого сенсу. На сьогодні арештовано дуже багато майна, багато коштів — це мільярди коштів, які можна повернути державі. Дуже багато активів заарештовано по тих справах, які вже у судах. Але вирішити питання щодо повернення цих коштів, щодо призначення справедливого покарання щодо тих осіб, які обґрунтовано підозрюються у корупції, на сьогодні у наших судах неможливо. Обвинувальний акт у справі стосовно колишнього голови ДФС становить 800 аркушів і прокурор змушений за клопотанням сторони захисту зачитувати повністю весь текст обвинувачення. Хоча сторона захисту могла б і не наполягати на цьому. Ми бачимо у фейсбуці заяви обвинуваченого, що він нібито наполягає на якнайшвидшому розгляді своєї справи, а в суді прокурор із ранку до вечора читає цей обвинувальний акт. При цьому засідання призначається раз на місяць. Елементарні підрахунки вказують на те, що ця справа буде слухатись роками. Звичайно, це не додає довіри до антикорупційних органів. Тому що ми свою роботу зробили: розслідували, склали обвинувальний акт, прокурор вивчив ті докази, які надані детективами, переконався, що їх достатньо для того, щоб цю справу представляти у суді — і в суді немає жодних рішень. Є тільки рішення про зняття арешту з коштів і активів, про поновлення на посадах цих людей, які підозрюються у корупції і справи стосовно яких роками не розглядаються. Про це ми постійно читаємо у ЗМІ.Я для себе чітко усвідомлюю, що можна дуже довго розповідати про те, чим ми займаємося, але без остаточних рішень у тих справах, які на слуху, сенсу роботи антикорупційних органів просто не буде. Я дуже радий, що зараз у парламенті вже є проект закону про Антикорупційний суд, внесений уповноваженим суб’єктом — Президентом України (якщо ви пригадуєте, під час представлення минулого звіту я закликав Президента, парламент зробити це). Дуже довго точилася дискусія. Але після тих подій, які були у грудні 2017 року (я думаю, ви всі їх пригадуєте) цей проект закону з’явився. Він, звичайно, не є ідеальним, про ті недоліки, які є у цьому законопроекті, багато написано і експертами, і представниками громадянського суспільства, і міжнародними партнерами. Сподіваюсь, парламент зверне увагу на це все і ухвалить закон, який дозволить створити незалежну інституцію. Не думаю, що буде дуже багато охочих працювати у цьому суді, але я впевнений, що наша держава зможе делегувати у цей суд тих людей, які не побояться і зможуть розглядати ці справи під страшенним тиском. Бо ми бачимо прецеденти цього тиску. «Півпарламенту» прийшло підтримати одного підозрюваного і три чинних міністри, хоча це й неприпустимо у будь-якій правовій державі, але принаймні в Україні це поки що діє. Я сподіваюсь, що цей суд все ж таки буде запущений у цьому році. Якщо цей закон прийняти в лютому або у березні, то цю інституцію можна створити до кінця 2018 року. Це буде дійсно тестом для нашої влади на наявність політичної волі на боротьбу з корупцією. Тому що ми своєю роботою довели, що недоторканних немає, і є органи, які готові притягувати до відповідальності за корупцію осіб незалежно від того, до якої партії чи політичної сили вони належать. Але ми — не суд. Відповідно до Конституції лише суд вирішує винувата особа у скоєнні злочину чи не винувата. Ми впритул наблизилися до точки неповернення в антикорупційній реформі. Або у 2018 році з’являється судова інстанція, яка зможе розглядати ці справи, поставити в них крапку, або Україна підтвердить, що політичної волі на боротьбу з корупцією у нас немає.На завершення презентації хочу сказати декілька слів про те, що зараз представляє собою Антикорупційне бюро. Бюро сформоване фактично на 90%. У штаті зараз майже 650 працівників. Усі три територіальні управління запущені — у Львові, Харкові та Одесі. Вони розпочали свою повноцінну роботу у межах того штату, який є. Розуміємо, що штат НАБУ обмежений, у зв’язку з цим ми постійно працюємо з нашими міжнародними партнерами над тим, щоб збільшити коефіцієнт корисної дії використання людського ресурсу. У нас маленька команда — 700 осіб. Якщо порівняти з Генеральною прокуратурою, зі Службою безпеки України, це просто невеличкий колектив, який сам, без підтримки інших правоохоронних органів, а іноді за прямого саботажу нашої роботи, намагається зробити те, що ми презентуємо. Але НАБУ — це молоді мотивовані люди, які дійсно намагаються змінити державу. Фактично без створення суду, я ще раз повторюю, зробити це буде неможливо. Ви навіть не уявляєте, наскільки демотивує детективів те, що вони працюють іноді по 20 годин на добу, намагаються документувати корупційний злочин, передають справу до суду і в суді роками ця справа не розглядається. Тому я сподіваюсь, що все-таки ця проблема буде вирішена і ми нарешті побачимо фінальні результати наших розслідувань.Упродовж останнього півріччя були безпрецедентні спроби тиску на НАБУ, безпрецедентні спроби знищити наші інституції: і Антикорупційну прокуратуру, і Антикорупційне бюро. Я переконаний, що ці спроби не є останніми. Ми відчуваємо, як цей супротив зростає з кожним нашим розслідуванням. Ми будемо триматися до останнього, і ми готові робити ту роботу, яку робили до цього. Ви знаєте, що іноді наших працівників арештовують, викидають дані в інтернет щодо наших негласних працівників. Звичайно, це не допомагає нашій роботі. Але якщо хтось думає, що нас можливо залякати чи якимось чином зупинити, то вони помиляються. Я презентацію Звіту завершив, і ми з задоволенням відповімо на ваші запитання.Назар Холодницький: Перше питання, яке зараз найбільше болить, — це створення Спеціального антикорупційного суду, адже приклади, які є у Звіті, і про які сьогодні оголошено НАБУ, підтверджують, що цей суд потрібен. Я, наприклад, не є таким оптимістом, як Артем Сергійович, і, слідкуючи за темпами голосування закону, обговорення і, власне, знаючи українські реалії, я боюсь, що цей суд не зможе запрацювати у цьому, 2018-му, році, на жаль. Я бачу по конкурсній системі. Конкурси з обрання суддів Антикорупційного суду, певно, будуть більш складними, ніж із обрання прокурорів Антикорупційної прокуратури, наприклад, де за наслідками вже третього етапу конкурсу ми з 300 осіб обрали лише 4. Уявіть, яка ситуація буде з обранням суддів. Це все час, час, якого у нас немає. Тому я також закликаю парламентарів, науковців, представників громадянського суспільства зробити все можливе, щоб прийняти цей закон і щоб цей суд запрацював. Ми як слідчі, як прокурори, які представлятимуть ці провадження у цьому суді, не можемо і не будемо коментувати, яким повинен бути цей суд, хто повинен бути суддями, як повинен проходити конкурс, й інші моменти. Тому що це може розцінюватися як вплив на ще нестворену незалежну гілку влади. Мої коментарі обмежуються тим, що цей суд потрібен, він потрібен не сьогодні, а вчора.Ще на одне хотів звернути увагу і звернутися до парламентарів зокрема. Зараз ми вже пройшли комітет, у Верховній Раді лежить проект закону № 7271 — про законодавче закріплення кількості прокурорів САП, щоб уникнути загрози скорочень, яка нависла минулого року над нами. Я би дуже просив проголосувати цей законопроект, щоб ми могли завершити нарешті укомплектування штату, бо провадження ростуть. Вже близько 100 проваджень у судах. Цього року ми плануємо передати до суду не менше. 35 прокурорів якісно наглядають за 250 детективами, які працюють в НАБУ. Ми розуміємо, що штат повинен бути збільшений до тієї кількості, яка прописана у цьому законопроекті. Нам це дуже важливо.