Інтерв'ю з директором регіонального управління НАБУ
Юрій Кравченко заступив на посаду директора Харківського територіального управління НАБУ влітку минулого року - зі старту створення теруправління. У його юрисдикції перебувають 7 областей сходу і центру України, в тому числі і Донецька область. З липня 2017 року він побував у багатьох місцях регіону, проте до цих пір жодного разу не приїжджав до Маріуполя.
Сьогодні він зустрічався з маріупольськими журналістами, представниками громадянського сектора і бізнесу. Його завдання - роз'яснювати місію і завдання НАБУ, вибудовувати комунікації з людьми.
Нам вдалося поговорити з Юрієм Кравченком до початку зустрічі.
«Якою мовою будемо спілкуватися?» - запитали ми.
«Звісно, українською. Я ж держслужбовець і повинен розмовляти українською мовою. Я не порушую закони», - сказав, як відрізав.
Фото з Інтернету
- За останній рік ви мали нагоду спілкуватися с людьми в різних регіонах України. Скажіть, чи однакове ставлення до корупції там і тут?
- Цікаве питання. Ні, думаю, не однакове. Дійсно. Я був і у Слов’янську, і у Краматорську, і у Сєвєродонецьку, а в Маріуполі вперше. Хоча ще рік тому планував. Тобто я відвідав усі 7 областей, які є у нашій юрисдикції – це Сумська, Полтавська, Харківська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області і зона проведення операції об’єднаних сил. Спілкуючись с громадськістю, можу сказати, що та толерантність, яка притаманна центральним регіонам України, наприклад Полтавщині , Дніпропетровщині, вона не притаманні на сході. Тут люди більш радикалізовані, більш різко ставляться до корупційних проявів. Можливо, на це впливає війна.
- Чи таке ставлення віддзеркалюється на кількості заяв, які надходять у НАБУ з наших регіонів?
- Кожне шосте повідомлення про корупційне правопорушення, зареєстроване в НАБУ з початку року, - саме з Донецької області.
Але близько 80% звернень від громадян, які надходять до НАБУ, не стосуються нашої компетенції. Тому я і намагаюсь більше відвідувати регіони. І пояснювати.
Законодавець чітко виділив 13 кримінальних статей КК України, за якими НАБУ може порушувати кримінальні справи, і визначив суб’єктивний склад. Ми займаємося тільки ТОП-корупціонерами. Або корупцією чиновників нижчої ланки, якщо збиток, нанесений ними державі, перевищує 30 тис.доларів. Це наша підслідність. Все інше – справи Державного бюро розслідувань. Сподіваємось, воно почне роботу нарешті.
Що стосується нашої роботи, то ми маємо певні проблеми.
Законодавець обмежив нашу загальну чисельність. За законом, загальний склад співробітників НАБУ - 700 осіб, із них в Харківському теруправлінні – лише семеро. Я, заступник і 5 спеціалістів. Це на 7 областей! І це не детективи. Детективи працюють у Києві, у головному підрозділі. А на базі харківського управління працює їх відділ. Тобто я як директор теруправління є адміністратором для детективів. Створюю умови, щоб їм було зручно працювати.
Зараз штат детективів укомплектований на 70%. Завершується відбір. Сподіваюсь, на початку наступного року відділ, який базується в Харкові, буде повністю укомплектований. Бо дуже великий підрозділ, дуже великий регіон і дуже великий промисловий комплекс тут розташований. На сьогодні наша обмежена штатна чисельність впливає на інтенсивність роботу НАБУ в регіоні.
Для прикладу, наш аналог у Польщі має вдвічі більший склад - 1300 працівників.
- Ми в Маріуполі нещодавно проводили опитування серед городян, питалися, яку корупцію вони могли б пробачити, а яку ні. І яке покарання вони вважають за доцільне за корупційні злочини. Відповіді нас вразили. Маріупольці дуже радикальні щодо Топ-корупції. Вони вимагали довічних ув’язнень, розстрілів, відрубування рук… Думаємо, це тому, що люди усвідомлюють масштаби проблеми, але не бачать жодного результату…
- Я їх розумію. Ось тільки зараз НАБУ розслідує понад 700 кримінальних проваджень.
Із останніх – справа щодо закупівлі сталі для виготовлення бронетранспортерів для нашої армії. Посадовці Міністерства оборони закупили сталь у Російській Федерації. Наразі наші детективи отримали тимчасовий доступ до документів Метінвесту, і з’ясували, що, наприклад, маріупольська «Азовсталь» виробляє таку ж сталь, але дешевше. І таких прикладів, нажаль, багато.
Ми вже завершили розслідування чотирьох справ по Донецькі області. Всі ці справи стосуються хабарів у судах. Одна із справ до речі розглядається в Маріуполі. Жовтневий районний суд розглядає справу стосовно двох посадовців прокуратури. Вони виконували посередницькі функції між фіскальною службою та приватним підприємством. Фіскали арештували майна у фірми на 5 мільйонів російських рублів. За те, щоб зняти арешт, посадовці з прокуратури запросили 10 тисяч доларів.
Ми дуже прискіпливі до роботи судів, бо від їх справедливих рішень дуже багато залежить, у той же час то є структура, яка користується найменшим рівнем довіри серед населення.
166 справ передало НАБУ на розгляд у суди, але до тепер маємо лише 33 судових рішення. І тільки 2 – з реальним покаранням (вирок 3 роки за хабар, до речі, був винесений в Донецькій області).
І цей дуже низький показник засвідчує, що проблеми в нашій роботі є. Компетенція Національного бюро завершується в момент складання обвинувального акту. Потім за справу береться спеціалізована антикорупційна прокуратура. А ми вже не маємо права втручатися у справу.
Рада громадського контролю веде реєстр всіх справ, які розслідували в НАБУ і які зараз розглядаються у судах. І аналіз розгляду цих справ нас не тішить. Біля 40% справ тривали у судах від 10 до 30 хвилин!
Є справи, які не призначаються до розгляду досить тривалий час. Наприклад, справа тернопільських прокурорів, яка вже два роки не може бути призначена.
Існує декілька причин такого стану справ. По-перше, неможливість сформувати колегії в деяких судах загальної юрисдикції. Колегія – це склад з 3 суддів, кожний з яких повинен мати досвід роботи не менше ніж 5 років. Не всі суди в Україні мають таких фахівців. Принцип розподілу справ між судами не враховує цю обставину. І в результаті ми маємо ситуацію, коли на початку розгляду справи один з трьох суддів встає і каже: вибачте, але я не можу брати участь у справі, бо не маю необхідного досвіду.
Понад 20 судів в Україні зовсім не функціонують через відсутність суддів.
З іншого боку, правки, які внесені до чинного КПК, фактично паралізують роботу правоохоронців. Я маю на увазі правку Лозового (радикал Лозовий вніс поправку, якою було обмежено строки досудового розслідування - ред.). В результаті суди завалені клопотаннями через це. Люди записуються на розгляд клопотання за місяць. Тобто створюється штучна перешкода для проведення досудового розслідування.
Третя причина – тиск на суддів. Вони не готові працювати з корупційними справами. Топ-чиновники держави приходять на судові засідання, беруть на поруки звинувачених. Ще п’ять років тому такого ніколи не було. Це шалений тиск на суд. Не кожен може його витримати.
Судді просто не знають, як їм чинити.
Це мене вчили на початку 2000-х, що не знаєш, як діяти – дій за законом. А вони, мабуть, вчились по-іншому.
- Невже так і вчили у 2000-х?
- Ну так, була гарна школа. Хороші вчителі. Вони не тільки юриспруденції навчали, але і тому, як жити, з якими принципами. Я своїх молодих колег тепер так же вчу.
Одним словом, розгляд справ у судах – це дійсно дуже болюча тема. Я сподіваюсь, що з початком роботи Антикорупційного суду ситуація кардинально зміниться.
Фото з Інтернету
- А чи не вважаєте ви, що очікування українців від створення такого суду дуже перебільшені?
- Ні. Я так не вважаю. Усі справи, які слухаються в судах, по них слухання відбуваються раз на місяць. Це випливає на якість розгляду. Час спливає, свідки забувають деталі, якість їх свідчень знижується. Час втрачається, а у нас цього часу немає.
Антикорупційний суд, по-перше, набагато прискорить розгляд справ. По-друге, та увага, яка прикута до створення суду, гарантує, що професійність суддів буде відповідати вимогам доброчесності.
- А кадри самого НАБУ ? Чи відповідають вони вимогам доброчесності?
- Звісно. Під час спецперевірок, які є загальними для всіх, ми це підтверджуємо. На сьогоднішній день кожен з працівників НАБУ проходить психофізичне тестування.
- Ви теж проходили?
- Да, вже двічі.
- Про що вас питали?
- Все, що стосується моєї поведінки. Кожного дня.
- Чи переходите ви вулицю на червоний, про це?
- Ну на червоний я можу перейти, але швидкість ніколи не перевищую. Взагалі, так, питають про все – чи дотримуюсь законів, чи беру хабарі… Ця перевірка на детекторі брехні вона, ну, так би мовити, бодрить.
- І що, ви ніколи не давали хабарів?
- Ні.
- Серьйозно?
- Ні. Я ніколи не брав, не давав хабарів за посаду. І на побутовому рівні – теж не давав.
- А у вас є діти?
- Так, старший син закінчує школу, а молодша донька піде в школу…
- І на батьківських зборах у вас просять придбати в садочок нові штори…
- (Посміхається). Так, дружина розповідає… То я питаю у керівництва садочку: ви комунальний заклад, які заявки в відділ освіти ви зробили, щоб придбати шафу, штори, килимок – будь що? У відповідь – тиша. Але ж бюджет розвитку міста передбачає всі ті витрати. Такі розмови серед батьків - вони змінюють свідомість. Поступово, але змінюють.
- Ну гаразд. Поясніть мені ось яку річь. Зараз по всій країні скандали з теплопостачанням. Якісь компанії вкрали гроші населення, які перераховувались для сплати за спожитий газ. Тепер постачальник каже: не дам газ. Населення каже: ми платили, то де наше тепло? А міськрада каже: ми нічого не можемо вдіяти. В Маріуполі минулої зими була аналогічна ситуація. З тією лише різницею, що Дмитро Раус, який керував тривалий час комунальним підприємством «Маріупольтепломережа», вкрав не гроші за газ, а комунальне обладнання підприємства та гроші з кредитів. Але ж борги у розмірі більш ніж 600 млн грн., які все одно були перед Нафтогазом, вони залишилися. І ці гроші, як і у Смілі, і у Кривому Розі, і у інших містах, все одно доведеться сплачувати. І у зв’язку з цим, у мене питання: чому ніхто не розшукує вкрадені гроші?
- Коли справа розслідується самим НАБУ, рух грошей відслідковується. У нас є управління аналітики інформації. Вони там мають широкий доступ до інформації, реєстрів, у тому числі і міжнародних. Вони оперативно розшукують гроші з метою накладання арешту. Наразі сума грошей за кордоном, на яку накладений арешт, перевищує 100 млн доларів.
Фото з Інтернету
Але в той же час навіть те, що ми маємо на території України – а це близько 400 млн. грн – ми не можемо арештувати, бо не має рішення суду. Там і земельні ділянки, і майнові комплекси, і готівка.
По вашому питанню, чому не здійснюється розслідування у Маріуполі…
Ми не є наглядовою інстанцією. Але я відповім на це питання так: якщо є всі підстави для кримінального провадження про розкрадання комунального майна, то постраждала сторона - у вашому випадку це міськрада – може ініціювати питання про бездіяльність органу досудового розслідування і через суд спонукати його до здійснення певних дій. У міської ради дуже багато прав щодо відстоювання своїх прав. Вона може звертатися і до процесуального керівника напряму. І якщо не буде реакції, то міська рада може звертатися з заявою про зміну органу досудового розслідування.
Якщо кримінальне провадження було розпочато тоді, коли НАБУ вже було створено, то потерпілі – тобто міська рада - можуть ініціювати зміну підслідності. Цю справу може вести НАБУ.
Анна Романенко