Мисливці на корупціонерів. Хто і що заважає працювати детективам Антикорупційного бюро
Створене рік тому Національне антикорупційне бюро мало стати ключовим органом у боротьбі з корупцією в Україні, насамперед — на високому державному рівні. Співробітників бюро обирали на відкритих конкурсах, а високі за українськими мірками зарплати мають зберегти від корупційних спокус самих антикорупціонерів. Але повноцінний запуск НАБУ гальмувався через різні обставини, і з боку суспільства лунає критика: мовляв, орган створили, а корупція як була, так і залишилась. Однак, керівник НАБУ підкреслює: минуло надто мало часу, аби робити такі висновки, а його підлеглі вже досягли перших результатів.
Великі очікування
Суспільство покладало на НАБУ великі сподівання. Вважаєте, що Ви їх виправдали?
— Мене призначили 16 квітня минулого року, а 17 квітня журналісти вперше запитали: скільки корупціонерів ви вже "посадили". Очікування дуже високі, проте, новий правоохоронний антикорупційний орган неможливо швидко створити. Досвід іноземних колег, наприклад, Національного антикорупційного директорату Румунії, свідчить про те, що лише для запуску такої структури було необхідно близько трьох років.
Українці так довго чекати точно не будуть.
— Очікування миттєвого результату — один із ризиків для НАБУ. Вже 1 жовтня минулого року ми були готові розпочати перші розслідування, але згадайте епопею з антикорупційним прокурором, якого призначили лише в листопаді. Тому лише 4 грудня ми зареєстрували перші провадження та почали розслідування. Розумію, що люди відчують зміни, коли корупційне навантаження на бізнес та суспільство в цілому реально зменшиться. Цього, звичайно, так швидко досягти складно.
Але як для створеного з нуля правоохоронного органу ми просуваємось дуже швидко. За 8 місяців у нас з'явились детективи, які розслідують справи, аналітики з доступом до закритих баз даних держорганів, управління спеціальних операцій, а також оперативно-технічне управління, співробітники якого можуть вести прихований нагляд за підозрюваними, а також за допомоги СБУ отримувати інформацію з каналів зв'язку тощо. Навіть я не розраховував, що ми зможемо запуститися так швидко.
"Серед підозрюваних є колишні судді, але найцікавіші та гучні справи у нас ще попереду"
Наскільки вдалось укомплектувати НАБУ?
— Вже є 430 співробітників із 700 по штату.
Коли цей процес має завершитись?
— Важко сказати. Наприклад, під час останньої хвилі набору детективів із майже 2000 кандидатів конкурсна комісія підтримала лише 66 осіб, хоча розраховували набрати 100 співробітників.
У фінансовому та матеріально-технічному плані вас нормально забезпечують?
— Була історія, коли нам поставили нульовий бюджет розвитку, і лише завдяки підтримці міжнародних структур, у тому числі МВФ, ми отримали достатнє фінансування у держбюджеті на цей рік. Це показує, що західні партнери довіряють нашій структурі. Наш загальний бюджет на цей рік, включно із зарплатами, включає 486,6 млн грн, більше половини — якраз зарплати. Це дуже важливо, оскільки достатній рівень заробітної плати співробітників дозволяє мінімізувати корупційні ризики. У цілому, серед усіх органів, які треба сформувати в рамках антикорупційної стратегії держави, вчасно вдалось створити лише НАБУ.
Антикорупційний піар
Крім фінансування самого органу, які справи заносите до свого активу?
— Один із наших пріоритетів — представники судової гілки влади, за короткий період на отриманні неправомірної вигоди нам вдалось викрити шість суддів. На жаль, було багато "зливів" інформації, ще чотири операції були зірвані. Уже після третьої спецоперації кількість звернень до НАБУ щодо корупції у судовій гілці влади різко зросла, у нас є кілька цікавих проваджень. Останній випадок з одеським суддею Олексієм Бураном викликав значний резонанс у суспільстві.
"Серед усіх органів, які слід сформувати в рамках антикорупційної стратегії держави, вчасно вдалось створити лише НАБУ"
А також шквал критики і навіть "шпильок" на адресу НАБУ — чому ваші озброєні до зубів співробітники дозволили йому втекти?
— Сенс імунітету і полягає в тому, щоб людина була недоторканною в плані затримання, арешту, примусового приводу, а у випадку народних депутатів — ще і щодо притягнення до кримінальної відповідальності. Детективи разом із спецпризначенцями прийшли за місцем проживання судді, аби провести слідчу дію — обшук. У цей час суддя Буран знаходився там, почав чинити спротив, відкрив вогонь із пістолета. Ми могли застосувати проти нього силу, але вирішили суворо дотримуватись закону. Оскільки у цієї людини був імунітет, ми не затримали його, а взяли під контроль його пересування. Ми дуже швидко добились зняття з нього недоторканності, через три доби з моменту обшуку Буран був арештований. Думаю, багато хто аплодував би нам, якби ми одразу застосували проти судді силу. Але я переконаний, ми вчинили правильно, затримавши суддю абсолютно законним способом, і оскаржити це затримання за формальними ознаками неможливо.
Скільки справ, які вами розслідуються, доведені до суду?
— Десять. У них фігурує 13 осіб. Топ-фігурант — керівник держустанови, що підозрюється у розтраті 16 млн грн (йдеться про керівника Державної інноваційної фінансово-кредитної установи. — Фокус). Серед підозрюваних є колишні судді, але найцікавіші та гучні справи у нас ще попереду.
Скільки кримінальних проваджень ви розслідуєте зараз?
— Близько 120.
Як просуваються найгучніші справи, наприклад, "справа Кононенка"?
— Ви, напевне, маєте на увазі справу за заявою Айвараса Абромавичуса (екс-міністр економічного розвитку та торгівлі - Фокус.). Ми вивчили матеріали цієї справи та дійшли висновку, що у діях одного із керівників НАК "Нафтогаз України" Андрія Пасішника є склад кримінального злочину за статтею "Втручання у діяльність державного діяча". Ця справа — прецедент, нічого подібного раніше в Україні не розслідувалось. 22 квітня справа передана до суду. Сподіваюсь, це дасть політикам правильний сигнал і наступного разу вони добре подумають, чи потрібно телефонувати комусь із чиновників та "козиряти" гучними прізвищами.
Як проходить розслідування "справи Мартиненка"?
— Те, що журналісти називають "справою Мартиненка", насправді є серією проваджень щодо різних фактів, пов'язаних не лише з Україною. Ми запустили механізми міжнародної правової допомоги з метою розслідування цих справ. Необхідність співробітництва з іноземними партнерами — об'єктивний фактор, який пояснює, чому розслідування просуваються не так швидко, як хотілось би. Днями Генеральна прокуратура передала 40 томів провадження щодо епізоду, який бракував, який ми чекали з кінця січня. Йде неперервна робота. Думаю, що за частиною фактів ми будемо готові передати матеріали до суду в травні — червні.
Ваша заява про те, що у діяннях екс-заступника генерального прокурора Віталія Каська НАБУ не знайшло ознак злочину, означає, що тепер лише ГПУ буде займатись справами проти Каська?
— Давайте уточнимо. Під час проведення досудового розслідування детективами Бюро не було виявлено правопорушень, що відносяться до підслідності НАБУ. Тому 8 квітня Спеціалізована антикорупційна прокуратура визначила підслідність даної кримінальної справи за Національною поліцією України, яка продовжить її досудове розслідування. Що стосується розслідування генеральної прокуратури — за законом одні й ті ж факти не можуть одночасно розслідуватись двома правоохоронними органами. Навіть якщо це сталося, такі справи підлягають об'єднанню. На чиєму боці — поліції чи прокуратури — опиниться м'яч, покаже час.
Чи варто найближчим часом очікувати викликів на допит в НАБУ когось із народних депутатів чи інших публічних осіб?
— На допити до детективів постійно приходять і народні депутати, і інші високопосадовці. Якогось графіка викликів на допити не існує, якщо виникла потреба — детектив зателефонував і запросив чиновника.
Політики, у тому числі народні депутати, мало не щодня заявляють, що звернулись до НАБУ щодо того чи іншого злочину. Як розслідуються такі звернення?
— До нас надходить велика кількість таких звернень. Ми реєструємо лише ті з них, в яких присутня хоч якась конкретика, тому що нерідко звернення зводиться до того, що "треба посадити ось цього, бо він корупціонер", і жодних доказів. Буває, що депутати просто відкликають свої звернення. Багато хто, на жаль, хоче зробити собі піар на темі боротьби з корупцією. Народні депутати направили нам більше ста звернень. А буває і таке, що з трибуни Верховної Ради депутат трясе документами, розповідаючи, що звернувся до НАБУ, а насправді цього не було. Депутати повинні пам'ятати, що завідомо неправдиве повідомлення про злочин — також злочин.
Генпрокуратура не здається
Ви стикались із випадками саботажу з боку судової системи?
— У цілому, судова влада готова до діалогу. Розумію, що суспільне незадоволення суддями дуже велике, але наш досвід показує, що, якщо ми збираємо якісну доказову базу, судді приймають законні рішення.
Можливо, варто створити окремий інститут антикорупційних судів за прикладом Антикорупційної прокуратури?
"Коли "діамантовому прокурору" встановлюють заставу в три мільйони, і він з легкістю її сплачує, виникають очевидні запитання"
— Я не підтримую цю ідею. Тим самим ми розпишемось під тим, що не можемо провести загальну реформу судової влади в Україні. Ми ведемо співробітництво із Вищою радою юстиції та Вищою кваліфікаційною комісією суддів, збираємо інформацію на суддів за їхнім запитом. Я бачив статистику: багато суддів відмовляються взагалі йти на переатестацію, побачивши, які документи щодо їх діяльності зібрані. Тому процес запущений, потрібно вносити відповідні зміни до Конституції та починати судову реформу.
Від вас раніше звучали нарікання на адресу Генпрокуратури, зокрема, що ГПУ не хотіла передавати вам справи, які за законом підслідні НАБУ. Чи вирішена ця проблема?
— Я дуже радий, що була створена окрема Антикорупційна прокуратура, сформована з нуля за прозорими принципами. Тому що ту ж підозру щодо Пасішника та низки інших осіб ми б ніколи не погодили в ГПУ.
Ми почали потроху отримувати справи із ГПУ. Думаю, велику роль тут відіграє тиск громадськості. Тому що раніше в ГПУ придумували відписки, відмовлялись передавати справи, аргументуючи це тим, що "директор НАБУ не є співробітником НАБУ" і т.д. ГПУ ніяк не може змиритись із тим, що частина її повноважень перейшла до нас. Раніше, аби посадити прокурора, потрібно було рішення іншого прокурора, а зараз з'явився орган, що цю гегемонію порушив. Окрім того, фігуранти гучних кримінальних справ і ті, хто за ними стоїть, мають гарний доступ до медіаресурсів, тому проти НАБУ регулярно ведуться дискредитуючі інформаційні кампанії.
А хто слідкує за тим, аби в самому НАБУ не було корупції?
— В силу тих обставин, про які я говорив раніше, Генпрокуратура постійно намагається щось знайти проти нас. Я бажаю їй успіху, адже це той орган, що тримає нас у тонусі. Крім того, в НАБУ створений підрозділ внутрішнього контролю, який моніторить спосіб життя наших співробітників та проводить перевірки на доброчесність. Велика роль також відводиться Раді громадського контролю, що діє при НАБУ. ЇЇ члени — представники неурядових організацій — обираються шляхом відкритого онлайн-голосування щороку.
Нещодавня історія з PanamaPapers актуалізувала питання щодо декларацій чиновників. Чи реально змусити їх декларувати усе майно, що їм належить?
— 1 квітня усі почали публікувати декларації, і деякі з них не можуть не шокувати. Наприклад, коли людина, що була депутатом трьох останніх скликань, показує дохід понад 100 млн гривень за останній рік. Я сподіваюсь, що Національне агентство з питань запобігання корупції (перевірятиме декларації чиновників, - Фокус) скоро запрацює, тому що об'єм інформації, яку треба проаналізувати, колосальний.
Якби механізм електронного декларування розповсюджувався і на останню хвилю декларацій, то за багатьма з них можна було б відкривати кримінальні провадження, а зараз за брехню в декларації передбачений лише адміністративний штраф. Загроза кримінальної відповідальності змусила би багатьох чиновників писати правду в деклараціях.
Чи підтримуєте ви ідею про те, що корупціонерів слід залишити без можливості виходити під заставу?
— Звичайно. Чиновники, яких арештовуюсь, як правило, офіційно бідні. Але коли "діамантовому прокурору" встановлюють заставу в три мільйони і він легко її сплачує, виникають очевидні запитання. На жаль, за законом суддя зобов'язаний встановити заставу, хоча це підриває довіру до судової гілки влади. Думаю, йому треба дати можливість не встановлювати заставу як обов'язкову альтернативу арешту. Але внесення відповідних змін до законодавства, на жаль, досі залишається лише на рівні розмов.
Які методи ви використовуєте під час пошуку корупціонерів?
— У лютому минулого року в Україні створили інститут детективів — вони об'єднали функції слідчого та оперативника і можуть за потреби проводити негласні слідчі дії. Єдина проблема — підготовка універсальних кадрів потребує часу. У нас є потужна аналітична служба. Наприклад, у ЗМІ з'являється інформація про якесь корупційне правопорушення. Ми бачимо, що підстав для відкриття кримінального провадження поки що недостатньо, але справа передається аналітикам для перевірки баз даних, уже не один десяток справ відкрито на основі їх висновків.
Фото: УНІАН