Відсутність реформованої і незалежної судової системи є серйозним чинником, який впливає на нашу ефективність - Артем Ситник
У квітні минає два роки, відколи в Україні під керівництвом Артема Ситника створене Національне антикорупційне бюро. Упродовж останнього місяця абревіатура НАБУ набула особливої популярності — обрання аудитора для НАБУ, гучне затримання голови Державної фіскальної служби Романа Насірова, створення Антикорупційного суду...
Міжнародні зустрічі, наради, слідчі та оперативні заходи — про інтерв’ю з директором НАБУ домовитися непросто. Але Громадському все ж вдалося з ним поспілкуватися.
Це сталося через кілька годин після масштабної пожежі на військових складах у Балаклії та за годину до вбивства у центрі Києва російського політика Вороненкова.
Про тиск на економічних експертів у справі Насірова, про Антикорупційний суд, як виклик для української політичної еліти, а також про власне ставлення до конфлікту навколо аудиту — у великому інтерв’ю очільника Національного антикорупційного бюро.
Чому, на вашу думку, виник такий гучний конфлікт довкола обрання аудитора для НАБУ?
НАБУ не є політичним гравцем, і не є стороною будь-якого конфлікту. Але, на мою думку, не як директора, як громадянина, причиною стало те, що проводився відкритий конкурс в антикорупційному комітеті ВР на обрання кандидата в аудитори від парламенту.
Ми всі знаємо, що комісія зовнішнього контролю повинна працювати кожен рік в НАБУ, вона складається з трьох кандидатів: від парламенту, від президента і від уряду. Антикорупційний комітет проводив конкурс, обрав кандидата і рекомендував парламенту за нього проголосувати.
Але 23 лютого зайшла людина, нікому не знайома. Збоку це виглядало дуже непрозоро і нечесно, навіть не знаю, які краще слова підібрати. Фактично, це більше «змахувало» на фарс. Не сама фігура Брауна, його минуле, а саме те, що в непрозорий спосіб почалися спроби призначити його від парламенту.
Виникає два питання: навіщо тоді проводився той конкурс, і як можна було дослідити кандидата, щодо якого почалося голосування буквально через 5 хвилин після того, як він зайшов у парламентську залу. Мені здається, саме це є причиною тих гарячих суперечок, які відбувалися в подальшому.
Щодо самої процедури, то ми не боїмося ніяких перевірок. Людям, які будуть призначені у прозорий спосіб, ми готові показати матеріали, які, в рамках закону про держтаємницю, про захист персональних даних, про таємницю слідства, потрібні для аудиту.
Ми ніколи не висловлювалися на користь того чи іншого кандидата, ніколи не рекомендували конкретних осіб, тому що ми не в праві цього робити. Але ми б хотіли, щоб легітимність кожного з кандидатів не викликала сумніву ні в наших політичних гравців, ні в наших міжнародних партнерів, ні в громадянському суспільстві.
Які аспекти діяльності НАБУ мають перевіряти аудитори і які підстави мають бути в аудиторів, щоб сказати: Артем Ситник не може займати крісло директора НАБУ.
В самому законі процедура аудиту прописана дуже погано. Тобто алгоритм дії комісії, обсяг матеріалів та інших даних, які вони збирають в ході аудиту. Єдине, що прописано добре – комісія зовнішнього контролю дає висновок щодо ефективності роботи Антикорупційного бюро, і щодо його інституційної незалежності.
Але якщо ми говоримо про другу складову, то події в парламенті і говорять про нашу інституційну незалежність. Бо якщо б ми були залежні від влади, то вона не робила б цей фарс в парламенті. Мені здається, що це дуже яскравий доказ того, що ми є незалежною структурою.
Що стосується ефективності, то це доволі оціночне поняття. На мою думку, тут має бути застосований порівняльний метод — зі створенням аналогічних структур в інших країнах, наприклад, Румунії, Латвії, Литві, де є спеціалізовані антикорупційні органи. Тобто за скільки вони були створені, бо за 8 місяців у жодній країні світу не створювався повноцінний правоохоронний орган, який, через 8 місяців після створення, почав розслідування.
Також дуже важливо врахувати фактор антикорупційної прокуратури, бо наша робота не може розглядатися повноцінно без надання оцінки Антикорупційній прокуратурі. Адже всі важливі рішення ми погоджуємо з прокурором.
Я правильно розумію, що аудитори будуть перевіряти і Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру?
В законі прямо прописано, що аудитори можуть проводити конфіденційні бесіди і з працівниками НАБУ, і з працівниками САП. Мені здається, роль антикорупційної прокуратури потрібно враховувати при оцінці НАБУ, бо ми без них не можемо працювати.
Відсутність реформованої і незалежної судової системи є серйозним чинником, який впливає на нашу ефективність. Бо зараз 90% критики, яка лунає на нашу адресу, – це відсутність вироків. Хоча не потрібно мати вищої юридичної освіти, щоб зрозуміти, що наша процесуальна функція закінчується тоді, коли детектив НАБУ вважає, що він зібрав достатньо доказів для оголошення підозри певній особі і передачі справи до суду. Потім він складає обвинувальний акт і направляє прокурору для затвердження. На подальший процес НАБУ має набагато менше важелів впливу, аніж на стадії досудового розслідування.
Скільки часу триває аудит?
Конкретного строку не визначено. Визначено, що висновок аудиту є додатком до нашого піврічного звіту. Ми лютневий звіт уже презентували суспільству і направили парламенту, президенту та уряду. Наступний звіт у нас в серпні. Але, виходячи з тенденції, мені важко проаналізувати, коли цей аудит розпочнеться і коли завершиться.
Чи розглядаєте ви можливість заочного засудження Онищенка?
Це питання більше до прокуратури. Звичайно, ми з Холодницьким (головою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – ред.) обговорювали як варіант розвитку подій відносно Онищенка саме заочне засудження. Але ми все ж сподіваємося, що буде відповідне затримання і екстрадиція. Адже, якщо він потім з’явиться на території України, то вся справа починається заново — це в разі застосування процедури заочного засудження. Не хотілося б двічі ходити по одному й тому ж колу.
Раніше ви стверджували, що ваша мета не тільки садити конкретних чиновників, а саме руйнувати злочинні схеми. Зараз ви можете сказати, що ці схеми, наприклад, «газова схема», вже зруйнована?
Так. Якраз ми намагаємося не тільки притягувати до відповідальності за скоєння корупційних правопорушень, а й вживати заходів щодо ліквідації цих схем. Якщо ми говоримо саме про цю газову схему, то вона зараз ліквідована: ліквідовані спільні підприємства через рішення суду, тому зараз цієї схеми, фактично, не існує. Притягнуті до відповідальності працівники «Укргазвидобування», члени групи, які займалися реалізацією цієї схеми, службові особи Державної фіскальної служби. І сама схема через суд ліквідована.
Скільки зараз підозрюваних у «газовій справі»?
Більше десяти.
Видання «Дзеркало тижня» вказувало, що ви передали підозру стосовно Насірова до Антикорупційної прокуратури ще на початку грудня. Але вона була оголошена лише в березні. Чи це правда?
Якщо говорити про офіційний момент передачі, то це було 8 лютого. Але ми не по всіх справах передаємо офіційну підозру. Буває таке, що в робочому порядку проекти підозри передаються, іде узгодження. В принципі, перший проект підозри був скерований до прокуратури ще в грудні місяці. Але офіційно – 8 лютого.
Чому стільки часу минуло?
Частково ми допрацьовували цю підозру, частково виконували вказівки прокуратури щодо цієї справи, частково, можливо, в прокуратурі обговорювали цю підозру.
Як ви оцінюєте взаємодію НАБУ і Антикорупційної прокуратури?
В основному рішення, які ми туди направляємо, не тільки підозри, вони погоджуються. Звичайно, іноді виникають доволі бурхливі дискусії в окремих справах щодо доведення провини. Але все це робочі стосунки.
Тобто конфлікту між вами немає?
Багато хто хоче спекулювати на темі конфліктів, але давайте будемо дивитися по тому, що вже зроблено. Були у нас дискусії щодо голови Центральної виборчої комісії, і зараз вони є. Були дискусії щодо голови Рахункової палати. Але давайте так: хто за 25 років притягував до відповідальності чинних голову Рахункової палати, голову ЦВК, голову Фіскальної служби? Ніхто. Прокуратура, при всьому пафосі за 25 років, маючи всі повноваження, ніколи цього не робила. Антикорупційна прокуратура і Антикорупційне бюро це зробили.
Як ви оцінюєте процес оголошення підозри та затримання Насірова?
Деякі юристи кажуть, що він був тоді без свідомості, тому адвокати можуть позиватися до Європейського суду з прав людини.
Тези про порушення процесуальних норм більше ідуть від юристів, від народних депутатів, які навіть уявлення не мають про кримінальний процес…
Від генпрокурора також…
Коли генпрокурор каже «виставте пост», то, чесно кажучи, трохи дивно це сприймається. Бо в Кримінально-процесуальному кодексі немає поняття «вистав пост». Трохи смішно це слухати. Були певні спекуляції щодо порушень, але у нас не було скарг від адвокатів з акцентами на певних порушеннях. А знаєте, чому не було? Бо не було цих порушень.
У мене було занепокоєння, що дуже великий тиск здійснювався на експертів, які проиводили економічну експертизу. На жаль, керівник експертної служби намагався прямо вчинити тиск них. Щодо цього я направив лист міністру юстиції, оскільки цей експертний підрозділ входить в структуру Мін’юсту. Це мене справді бентежило, були порушення. Але ми передопитали експертів ще раз, і вони підтвердили достовірність своїх висновків. Тому ці спроби тиску на експертів не мали ніякого успіху.
Це були одноразові спроби тиску, чи системні?
Системним це не можна назвати, але прецеденти були й в інших «топових» справах.
Коли у Насірова закінчився термін затримання, то прокурори САП і детективи НАБУ опівночі вийшли з будівлі суду. Якби не громадські активісти та журналісти, він міг би цілком законно покинути не лише будівлю суду, але й територію України. Як це стало можливим?
Я не вважаю допустимою позицію «ми не вийдемо в неділю на роботу. Ця справа економічна, але давайте уявимо ситуацію, коли є вбивця або терорист. Невже це не привід, щоб розглянути подання слідчого чи прокурора про обрання запобіжного заходу? Значить, прес-секретар суду в неділю є на роботі та може вийти прокоментувати дії суду, а слідчого судді немає? Як на мене, це смішно. Тому, наскільки я знаю, Апеляційний суд Києва вживає заходів щодо недопущення таких випадків у майбутньому. Але «хороша ложка к обеду». Тоді, можливо, на суд здійснювався певний тиск, щоб вони не виходили на роботу.
Тиск з боку кого?
Мабуть, від сил, які намагалися захистити Насірова, не знаю.
А є такі сили?
Це питання більше політичне, а ми правоохоронний орган і розслідуємо справи. Тому давати політичну оцінку конкретним справам я не буду. Але здійснення тиску на суд та на представників судової влади я не виключаю. Бо, як я вже сказав, був тиск на економічних експертів.
За Насірова була внесена застава у 100 мільйонів гривень. НАБУ заявило, що буде перевіряти ці гроші. Чи є вже результати перевірки?
Поки що рано говорити про результати. Офіційно, як вказано у документах, то 50% внесла дружина і 50% вніс тесть. Зараз ми це перевіряємо.
У Насірова виявили британський паспорт, ви про це заявили разом із прокурорами. Водночас, сам Насіров у суді заявив, що він немає цього паспорта. Чи є у вас відповідь від посольства?
Ми не бачили сам паспорт, він не був виявлений у Насірова в ході обшуку чи затримання. У нас були дані від Національного кримінального агентства, це основний правоохоронний орган Британії, і уповноваженою особою цього органу було направлено нам інформацію, що в нього є британський паспорт. Саме цей документ був наданий в суді як підтвердження слів прокурора. Не довіряти уповноваженій особі Національного кримінального агентства Британії у нас підстав не було.
Однак, СБУ заявило, що вони не мають інформації про британське громадянство Насірова. Він був допущений до держтаємниці. У графі про допущення чітко визначено, чи має той же Насіров інше громадянство. Виходить, він збрехав?
Виходить, що так. Але СБУ написало, що не має інформації. У нас же немає єдиного обліку паспортів інших держав. Це можливо лише на рівні співпраці з компетентними органами інших держав. Тобто ми не можемо взяти зараз будь-кого і з упевненістю сказати, що в нього одне громадянство чи кілька.
Ви просили надати вам автономію у проведенні негласних слідчих дій фактично з моменту створення. Чому досі це питання не вирішене?
Мабуть, немає на це політичної волі. Останній цей цирк в парламенті дуже яскраво дає відповідь на це питання. Більшість депутатів просто не готові за це голосувати, вони не готові до оптимізації роботи НАБУ.
Мені здається, що є великі ризики щодо створення антикорупційного суду. Це питання зараз для України. Ми бачимо, що ми розслідуємо, прокуратура наглядає, разом передаємо справу до суду, а судова гілка влади просто саботує розгляд цих справ.
Приклад: справа топ-менеджерів Одеського припортового заводу. Провели одне засідання в лютому і перенесли на квітень. Тобто два місяці справа просто лежить без руху в судах. Якщо було так багато спекуляцій, що ми зриваємо процес приватизації, якщо ми притягуємо до відповідальності людей, які ні в чому не винні, – то оголошуйте виправдальний вирок. Але що ми бачимо? Всі докази зібрані, виправдавальний вирок неможливий на законних підставах, тому справа переноситься на два місяці. Я не виключаю, що в квітні відбудеться засідання, проведеться якась формальна процесуальна дія і справу знову на два місяці відкладуть. Це не розгляд в судах…
Тому і НАБУ, і Антикорупційна прокуратура зараз обмежені в інструментах впливу на цей процес. Можливо, це можна пов’язати з тим, що в цей час наші противники вибирають таку стратегію, щоб затягнути ці справи і таким чином нас дискредитувати. Мовляв, бачите, вони щось там розслідують, а це все профанація, бо немає вироків.
А паралельно це буде впливати на створення антикорупційного суду. Бо створення антикорупційного суду, який не буде переносити справи на два місяці, а буде слухати рівномірно і йти до законного рішення набагато швидше – саме це і є найбільшим викликом для нашої політичної еліти. Тому це і буде показником того, чи готові вони взагалі до виконання своїх лозунгів про боротьбу з корупцією, чи ні.