Директор Національного антикорупційного бюро України: «Або щось змінимо, або Україна припинить існувати. Країна не витримає корупційного тиску»

15.03.2016 15:18

Після революції у центрі Києва на перетині 2013-2014 років і подальшої зміни влади, Україна «кишить» реформами, деякі з яких бурхливо вітаються, інші – піддаються жорсткій критиці. Однією з реформ було створення з нуля Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Вперше в історії незалежної України глава силового органу був обраний шляхом відкритого конкурсу. Артем Ситник, колишній начальник слідчого відділу Прокуратури Київської області, пішов з системи в 2011 році через те, що вже був не в силах працювати в умовах політичного режиму екс-президента Віктора Януковича і не бачив істотних зрушень в боротьбі з корупцією. Повернувся у 2015 році, ставши директором НАБУ. Кілька місяців тому установа внесла до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань три кримінальні провадження, що стосуються схем розкрадання коштів державних підприємств на загальну суму близько 1 мільярда гривень. Тоді ж антикорупційне бюро провело першу операцію із затримання судді одного з міських судів Луганської області, який через посередника вимагав хабар в розмірі 4.000 доларів США за звільнення особи від покарання. На сьогодні НАБУ вселяє великі надії українському суспільству. Артем Ситник дав інтерв’ю, в якому розповів нам про те, чого вже вдалося домогтися очолюваній ним установі і як вона планує притиснути до стіни великих корупціонерів.

Anticoruptie.md: Пане Ситник, що Вас змусило повернутися в систему?

Артем Ситник: Відомо, що в Україні відбулася Революція Гідності, причиною якої де-юре є той факт, що президент Віктор Янукович відмовився підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Фактично, корумпованість влади на той момент досягла такого високого рівня, що суспільство повстало. На жаль, перші місяці після революції показали, що ситуація змінюється дуже слабо, а місцями навіть стала гіршою, ніж раніше. Якщо до цього корупція генерувалася однією так званою «закритою сім’єю», то після Революції ця вада поширилася і серед тих, хто прийшов до влади. Нові чиновники не зробили відповідних висновків після подій на Майдані. Тому я не вважаю, що рівень корупції знизився і позитивних змін не намічається в найближчому майбутньому – надто повільно просуваються зміни. Проте, коли в жовтні 2014 року був прийнятий закон про Національне антикорупційне бюро, я був приємно здивований. Згідно з концепцією, це унікальна структура, абсолютно автономна і незалежна. Я вирішив взяти участь у конкурсі на посаду директора НАБ, хоча, чесно кажучи, не вірив, що конкурс буде чесним і прозорим, оскільки протягом 25 років кадрова політика в цій країні вирішувалася в кулуарах установ, шляхом таємних змов. Але мені хотілося довести самому собі, що я зробив все, що міг. На мій подив, мене вибрали. Це мотивуючий фактор, який свідчить про те, що ймовірно в країні відбувається дещо, що дозволяє нам сподіватися, що можна щось змінити. Так от і вийшло, що ми почали створювати з нуля нову установу.

Коли НАБУ безпосередньо приступило до роботи?

У день 4 грудня 2015 року було зареєстровано перше кримінальне провадження, і ми почали розслідування, хоча були готові почати його ще 1 жовтня, але тоді ще не був призначений антикорупційний прокурор (керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Назар Холодницький, був призначений на посаду 30 листопада 2015 року – прим. ред.). Антикорупційна прокуратура була нам необхідна для синхронізації наших дій, щоб згодом не виникали розбіжності в роботі – антикорупційні прокурори здійснюють нагляд за діяльністю наших детективів і представляють наші справи в судових інстанціях. За результатами першої хвилі відбору співробітників НАБУ були включені в штат 70 детективів. Це нова посада в нашій системі, що поєднує діяльність оперативного працівника і слідчого. Ми забезпечили їх усім необхідним – допомогою, технікою, логістикою і т.д. Після призначення антикорупційного прокурора оголосили про нову хвилю відбору співробітників, яка завершиться в кінці поточного тижня. Плануємо в цілому прийняти на роботу 240 детективів. У поточному місяці у нас вже буде 150 співробітників, з якими ми зможемо ефективно розслідувати близько 100 кримінальних проваджень. Загалом планується, що штат установи налічуватиме 700 співробітників.

Які розслідування вам вдалося розпочати за цей час?

На даному етапі у нас в роботі більше 80 кримінальних проваджень. Може здатися недостатньо, але з урахуванням кількості детективів, це все-таки багато. Я покладаю великі надії на тих, хто поповнить штат детективів в найближчі дні, ми зможемо більш продуктивно працювати над вже розпочатими розслідуваннями і заводити нові провадження. Насправді, справи є, і фактологічного матеріалу дуже багато. Латвійці говорили, що в деякому роді заздрять нам, тому що у них потрібно багато копати для того, щоб знайти хоч щось для розслідування, в той час як у нас все під ногами валяється: бери і розслідуй! Це правда, схем багато. Один із наших пріоритетів – судді. П’ятьох ми вже задокументували, справи низки інших в процесі розслідування. Також ми затримали одного прокурора Генеральної прокуратури. Досить цікаві і складні схеми великих державних підприємств, за допомогою яких щорічно відмиваються мільярди гривень, наприклад, такі як ДП «Укрспирт», ДП «Артемсіль», ПАТ «Укргазвидобування», ВАТ «Одеський припортовий завод». При чому, це лише деякі з них. Перші результати доводять наявність дуже серйозної проблеми в Україні: колосальні суми грошей потрапляють в кишені олігархів через більшість державних підприємств. У кожного своя схема відмивання грошей, а наше завдання – порушити їхні плани і в той же час не знизити вартість цих компаній. Вони повинні бути привабливими для іноземних інвесторів, а не для місцевих олігархів. Дві справи вже передані до суду і найближчим часом за ними підуть слідом ще кілька інших. Ми фокусуємося на нинішній владі, оскільки зацікавлені у викоріненні причин корупції, що залишилися після революції. У деякому розумінні, революція не закінчилася, бо причини, що призвели до неї, не усунуті. Тому ми зосередимо свої ресурси, поки ще обмежені, на нині існуючих корупційних схемах, на уряді, який, на жаль, не зробив із того, що сталося, потрібних висновків і в багатьох сферах все робить по-старому.

Як часто починаєте розслідування, відштовхуючись від журналістських статей?

Є випадки, коли журналісти передають нам матеріали, які мають, ми аналізуємо їх, за деякими починаємо розслідування, решту передаємо іншим компетентним структурам. Нещодавно журналістка провела розслідування щодо одного судді, ми вивчили випадок, а потім передали всі зібрані матеріали – і її, і наші – в Комісію з кваліфікації суддів для того, щоб вона врахувала їх, коли магістрат буде проходити переатестацію.

Яка роль Ради громадського контролю, створеного при Національному антикорупційному бюро?

Це орган, створення якого від початку передбачалося в законі про НАБУ. Рада формується із числа представників громадянського суспільства, відібраних за допомогою інтернет-голосування, які проживають на території України, і покликаний забезпечувати контроль за нашою діяльністю, підбором співробітників і т.д. Нинішні члени ради були відібрані в червні 2015 року. Це дуже важлива структура, показник нашої прозорості та незалежності. Наприклад, три члени цієї ради були делеговані до конкурсної комісії з відбору першої групи детективів. Із набраних перших 70 детективів 56 кандидатів було відібрано одноголосним голосуванням членів Конкурсної комісії, тобто, за них проголосували і представники громадянського суспільства. Крім цього, двоє людей з цієї комісії делеговано в Дисциплінарну комісію НАБУ, яка відає притягненням до відповідальності наших співробітників. У нас вже є одне рішення про звільнення співробітника за невиконання належним чином службових обов’язків.

Як стверджують багато представників громадянського суспільства, журналісти і пересічні громадяни України, хоча після подій 2013-2014 років влада змінилася, як і раніше зберігається опір реальним і вагомим змінам. На Ваш погляд, чи існує в Україні реальна воля викорінити явище корупції?

Опір, безперечно, існує. Той факт, що НАБУ створено і почало працювати, здебільшого заслуга закордонних партнерів і донорів, які на всіх рівнях лобіювали це починання і надавали нам підтримку. Наприклад, у вересні 2015 року, коли НАБУ було в розпалі процесу формування, ми опинилися без грошей, тобто, без асигнувань з державного бюджету – це прямий показник відсутності політичної волі, коли структурі, покликаній боротися з корупцією, не виділяють жодних коштів. До того ж, були спроби знизити зарплату майбутнім співробітникам установи шляхом внесення поправок до Закону про державний бюджет. Після того, як ми поспілкувалися з представниками ЄС, США, МВФ, поправки були скасовані. Вони дуже пильно моніторять нас, оцінили порядок проведення відкритих конкурсів з працевлаштування, той факт, що кадри підбиралися прозоро. Ми відчуваємо реальну підтримку і великий кредит довіри з їхнього боку. Вони оцінили наш прогрес, бо створити з нуля правоохоронний орган всього за вісім місяців – справа швидше нереальна. У кінцевому результаті, так, існує опір, але є і підтримка. Залишається подивитися, хто або що переможе. Ми докладемо всіх зусиль, щоб перемога була на нашому боці.

Які інші важелі, крім політичної волі, потрібні для того, щоб установа, яка бореться з бичем корупції, була незалежною і не підпадала під політичний вплив?

Незалежно від структури, все залежить від рішень керівника – заграє він з політикою чи ні. Думаю, що орган правопорядку не повинен мати ніякого зв’язку з політикою. Безперечно, робиться маса спроб втягнути нас в ці ігри, це звичайний процес, якому ми протидіємо. На жаль, вся наша політика побудована на антикорупційних гаслах, дуже багато політиків формують свій імідж, використовуючи антикорупційний дискурс; законів пишуть мало, а скарг в НАБУ – сила-силенна. У деяких депутатів по 200 поданих скарг, якими повсюдно хваляться, мовляв, які ми молодці – викрили іншого депутата. Однак, коли ми запрошуємо такого депутата для дачі показань і підписання попередження про притягнення до відповідальності за дачу неправдивих свідчень, він відмовляється. Каже, що скаргу написав його помічник, або ж посилається на інші мотиви. Це такий спосіб дискредитації опонентів – писати скарги, а потім розмахувати ними, заявляючи, що Бюро розпочало розслідування за даним сигналом. Поки я буду тут директором, у мене чітка позиція: якщо НАБУ буде вплутане в політику, то весь величезний труд, докладений до цих пір для створення цієї структури, зійде нанівець. Я дуже дорожу своєю працею, тому, поки я тут, ні про яку політику не може бути навіть мови.

Наскільки важлива висока зарплата для незалежності детективів, прокурорів?

Це чистої води популізм, коли хтось говорить, що велика зарплата може на всі сто відсотків вирішити проблему. Велика зарплата не усуває ризик корумпованості. Зменшує, так, але аж ніяк не усуває цей ризик. Взагалі-то, прикметник «велика» не варто застосовувати до зарплати бюджетників. Бюджетник повинен мати нормальну зарплату, реалістичну, що забезпечує йому гідний рівень життя та задоволення повсякденних потреб; якщо хочеш більшу зарплату – займайся бізнесом. Людина, що працює в державних установах, – це не багатій з лімузином «Bentley», палацами і т.д. З іншого боку, коли прокурор не в змозі на свою зарплату прогодувати сім’ю, тоді і виникає великий ризик корумпованості. У нашому випадку, зарплати передбачені в законі, і ні директор, ні парламент, ні навіть президент країни не може на них вплинути, хоча такі спроби були.

У Молдові багато розмов про те, що призначення чиновників з ЄС на керівні посади правоохоронних органів може вирішити проблему їх незалежності й ефективності. Однак поки цього не сталося. Зате в Україні було призначено кілька іноземних чиновників. Один з Ваших заступників, наприклад, є громадянином Грузії. Наскільки ефективна ця практика?

Мій грузинський заступник є головою першої конкурсної комісії з трьох сформованих у нас, тієї, що займається відбором ключових детективів. Він приїхав з Грузії, нікого тут не знає, не має ніяких зобов’язань ні перед ким і оцінює кандидатів виключно з професійної точки зору. Немає груп інтересів, які могли б вплинути на нього, він має великий досвід в області розслідувань, працює прозоро і ефективно. Все це разом узяте забезпечує хороші результати, а це головне. Важливо, щоб в керівному складі не було розбіжностей. У нас двох спільне бачення: або ми будемо працювати і змінимо щось в країні, або Україна перестане існувати. Якщо у нас нічого не вийде, країна не витримає такого великого корупційного тиску.

Суспільство чекає від очолюваної Вами установи результатів, швидких і з серйозними наслідками...

На жаль, у нас два великих виклики: вимога забезпечити моментальні результати і неясна картина, яких саме результатів від нас чекають. Коли ми документували зазначених п’ятьох суддів – гарний початок для нас, на мій погляд, – суспільство, якому відомо, що більше половини магістратів в країні корумповані, не побачило в цьому вартого уваги результату. Навіть якщо ми затримаємо міністра, не думаю, що це призведе до загального висновку, що ми домоглися грандіозного результату. Для нас важливі не арешти з великим резонансом, а системна робота, яка завершується судовими процесами. Так, у нас мало часу, ми це розуміємо. Вся моя надія на те, що наш підхід – прозорість підбору кадрів, прозорість в процесі здійснення розслідувань – пошириться і на інші правоохоронні структури, на Генеральну прокуратуру, Міністерство внутрішніх справ і т. д. Якщо наш приклад запозичують по ланцюжку всі інші структури, то в країні неминуче розпочнуться якісні зміни. У цьому сенсі ми розраховуємо і на громадянське суспільство, і на журналістів, які пишуть об’єктивні і якісні матеріали. Якщо не буде такої ланцюгової реакції, укорінений негативізм накладе свій відбиток на новостворені структури і хороші ідеї будуть перекреслені. Важко працювати, коли суспільство очікує, що 700 осіб – не така велика команда, як здається – скинуть владу. Вони не можуть цього зробити, але можуть продемонструвати зміни на конкретному прикладі, і тим самим дати поштовх й іншим державним структурам.