Як працює Антикорупційне Бюро?
Про роботу Національного антикорупційного бюро України, його завдання, досягнуті результати, реалізацію антикорупційної реформи, ексклюзивні коментарі директора, детективів та експертів, а також багато іншої інформації у відео-дослідженні Громадського Телебачення.
Інакші детективи
Олександр щодня встає о шостій ранку. Пробіжка 2 кілометри, підтягування на турніку. Як і інші детективи Національного антикорупційного бюро він намагається підтримувати хорошу фізичну форму. Це допомагає в оперативній діяльності — детективи не весь час «просиджують штани» та копирсаються в масивах інформації і розплутують корупційні схеми, але й працюють як оперативники.
Він просить не називати його прізвище («Це може зашкодити роботі. Вистачить того, що я показую обличчя»). Історія Олександра дещо відрізняється від історій інших детективів. До НАБУ він, будучи кандидатом економічних наук, вперше потрапив в якості інструктора від Академії МВС. Поки навчав детективів-стажерів, захопився і вирішив — чим я гірший?
«Я побачив чистих, молодих хлопців і дівчат, налаштованих змінити країну на краще».
«Тепер я, нарешті, займаюся тим, чим хотів займатися завжди. Я відчуваю задоволення від роботи».
Не словом, а ділом
Головними завданнями Національного Антикорупційного бюро України є запобігання, виявлення та розкриття корупційних злочинів. НАБУ створили у квітні минулого року, однак, повноцінно працювати воно почало після запуску Антикорупційної прокуратури 1 грудня 2015-го.
За 6 місяців роботи Бюро відкрито 148 проваджень, 15 з яких вже направлено до суду. Найпопулярніші статті – привласнення та розтрата майна, зловживання владою або службовим становищем, одержання та надання неправомірної вигоди. Вони складають більше 80 відсотків усіх проваджень.
Працівники Антикорупційного Бюро беруться за досудове розслідування, якщо корупційні злочини вчинили державні службовці, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, високопоставлені судді, прокурори, військові, працівники правоохоронних органів, керівники державних чи комунальних підприємств. Або коли розмір завданих збитків перевищує 500 мінімальних зарплат. Зараз це 725 тисяч гривень.
Гарантією незалежності роботи слідчих НАБУ є конкурсний відбір на всі посади за винятком заступників директора. Інша складова – гідні зарплати. Зараз детектив отримує більше 30 тисяч гривень. Старші детективи, керівники підрозділів, управлінь мають ще вищу зарплату. Крім того, в законодавстві закладені доплати за вислугу років, які можуть сягати 80% посадового окладу.
Директор всьому голова
Аполітичність роботи Бюро має забезпечити директор. Він призначається на сім років і не має права повторно обіймати посаду. Підстави для звільнення детально виписані в законі. З 11 пунктів тільки один не залежить напряму від Директора — негативний висновок аудиторської комісії, яка щорічно перевіряє діяльність Агентства. До складу цієї комісії входить по одному представнику від Президента, Верховної Ради та уряду, які є незалежними та мають досвід роботи за кордоном чи в міжнародних організаціях.
Директор НАБУ Артем Ситник займає типовий для України кабінет чиновницької еліти з важкими дорогими меблями. Щось в стилі «ампір». Це спадок колишнього Міністерства промполітики, в будівлі якої облаштовується НАБУ.
Ситник починає розмову зі старого анекдоту про «нового росіянина», яким ілюструє розповідь про пішу прогулянку вечірнім Києвом прем'єр-міністра і мера Києва під наглядом кавалькади чорних джипів. Директор Бюро схожий на людину, яка забагато знає про темний бік людської природи. Ми говоримо про його останню поїздку до США.
«Якраз тоді затримали суддю в Харкові, його ще називають «суддею Кернеса». В нього вилучили портрет Януковича, бережно захований в шафі, і машинку для рахування грошей. В нас якраз була зустріч з прокурором, який розслідує високу корупцію – цілі дві справи в рік на всі Штати – і він нас питає: «А що це?». Я йому кажу, то є машинка для рахування грошей. А він: «А для чого йому це?» В них взагалі обмежений рух готівки країною, все на картках. І він не розуміє»
Cудді хтось приносить валізами «кеш»? — перепитуємо.
«Для них це настільки дико, що вони навіть не уявляють, як таке може бути. І я йому наводжу приклад, що ми працюємо вже півтора місяці і затримали трьох суддів. А ви скільки затримуєте суддів? Він каже, ну був один в минулому році, за нього хтось податки заплатив. І це велика була подія! А ще вони якраз вели справу губернатора одного штату, якому хтось частково оплатив весілля його доньки. І це там скандал взагалі неймовірний… Там зовсім інший рівень».
Люди не з системи
Залишаємо Артема Ситника в його старорежимному кабінеті і вирушаємо на співбесіду. В усьому Бюро призначеним на посаду був лише сам директор і його заступники. Всі решта проходять відсіювання конкурними комісіями.
Тести на професійні знання, на загальний розвиток. І фінальна частина — співбесіда. Претендент, як з'ясовується, досі працював в пенітенціарній системі.
«Як ми знаємо, в реальному житті в Україні справедливості в силових структурах, скажімо так, малувато. А хочеться працювати справедливо і за законом», — пояснює своє бажання долучитися до команди НАБУ претендент.
Конкурс насправді дуже високий. Для детективів — понад 30 осіб на місце. Очевидно, конкурсантів ваблять і умови праці - незалежність у роботі та хороша зарплата.
Віктор Чумак, народний депутат, член парламентського Комітету з питань запобігання корупції, називає НАБУ успішною реформою. Перевагою її є те, що до Антикорупційного бюро прийшли люди «не з системи».
Песимізм парламентаря в іншому: «Система прокуратури і судів збереглася. І вона може звести нанівець всі досянення детективів НАБУ».
Коли сядуть високопосадовці?
А от голова Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран закидає НАБУ відсутність справ відносно високопосадовців діючої влади:
«Власне для того і створювалося бюро. Щоб суспільство повірило НАБУ в них має бути достатньо успішних «кейсів» по діючих депутатах, міністрах, головах адміністрацій».
Директор НАБУ на ці закиди відповідає тим, що справи не можуть розслідуватися миттєво.
«Скоро цих справ (відносно нинішніх висопосадовців) будуть десятки, — обіцяє Артем Ситник. — Наше завдання якраз ламати схеми і не давати їм відновлюватись. Не просто затримати людину і дати можливість цими схемами користуватися іншим. А саме, щоб запускалися закони ринкової економіки і ці корупційні схеми потихеньку зникали. Деякі громадські діячі кричать: «давайте нам посадок! Побільше посадіть, і все буде добре!» От дивіться – вийшла справа «діамантових прокурорів», так званих. Прийшла інша людина, в той самий кабінет, на ту саму посаду. І ми затримали його – наскільки я знаю, його назвали вже «цукровим прокурором». І я не виключаю, що з’явиться ще якийсь, наступний, «скляний», наприклад, ще якийсь…»
Самі в НАБУ не впораються, каже Віктор Чумак. Для успішної боротьби з корупцією на всіх рівнях треба щось більше, ніж тисяча чесних детективів. Необхідна дерегуляція в бізнесі, успішний запуск Національної агенції з запобігання корупції, Державного бюро розслідування, реформа прокуратури і судів.
А як у них? Досвід Румунії
Все це добре розуміли в сусідній Румунії, яка йшла подібних шляхом боротьби з корупцією, щоправда, випередивши Україну на кільканадцять років.
Боротьба з корупцією – була однією з ключових умов, які мала виконати Румунія як кандидат на вступ до ЄС. Бухарест спочатку підійшов до справи дещо формально – Антикорупційна дирекція була створена у 2002 році, однак, за чотири роки не продемонструвала суттєвого прогресу. Про що румунській владі у грудні 2006 року нагадала Єврокомісія. І виписала чотири конкретних пункти дій. Три стосувалися боротьби з корупцією, один – реформування суддівської системи.
Результат не забарився. З 2006 по 2012 рік було порушено майже 5 тисяч справ. З них понад дві — проти високопосадовців. Рівень обвинувальних вироків сягнув 90 відсотків.
Нові результати Антикорупційна дирекція Румунії продемонструвала після того як її очолила Лаура Ковеші, яка до того очолювала департамент розслідувань організованої злочинності та протидії тероризму в Трансильванії.
Лише в 2015 році під її керівництвом детективи виявили 1250 випадків корупції високого та середнього рівня. До суду потрапили колишній прем’єр-міністр, пятеро міністрів, 16 депутатів та 5 сенаторів, більше 100 мерів та голів місцевих рад. Розмір виявлених хабарів склав півмільярда євро – це стільки ж, скільки заклали на будівництво автомагістралей в 2016-2018 роках.
На лаву підсудних потрапили колишні прем’єр-міністри Адріан Настасе та Віктор Понта, мер Бухареста, голови футбольних федерацій.
Боротьба з корупцією у владних верхах стала популярною серед населення. Рівень довіри до Антикорупційної дирекції став найвищим серед усіх органів влади і нині сягає 60 відсотків. Про довіру до роботи Дирекції свідчить те, що понад 86 відсотків справ були зареєстровані після повідомлень громадян, юридичних осіб та представників державних установ.
Роботу Дирекціії високо оцінили в Єврокомісії, де рекомендували й іншим країнам вивчати антикорупційний досвід Румунії.