Інтерв'ю Артема Ситника телеканалу UA:Перший

Директор НАБУ Артем Ситник в інтерв'ю для UA:Перший розповів про рішення Конституційного Суду України, деталі справ за підозрою суддів ОАСК та екснардепа, а також про досягнення антикорупційної реформи. 

Справа ексдепутата і забудовника Максима Микитася могла би стати цьогорічною історією успіху роботи антикорупційних органів. Однак, поза нею, досі функціонує непрозора та суперечлива система судів, ключові антикорупційні органі не мають повноцінного керівництва, а генеральна прокурорка Ірина Венедіктова, згідно із заявами НАБУ, змінює прокурорів, що заважає розслідуванню.

Що наразі відбувається з Національним антикорупційним бюро та як Конституційний суд змінив роботу відомства в інтерв'ю Суспільному розповів директор Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артем Ситник.

 

Як рішення Конституційного суду про скасування відповідальності за недостовірне декларування вплинуло на роботу НАБУ?

Законодавство повністю відповідає міжнародним стандартам, а рішення КС не відповідає логіці. І його судді ухвалили, перебуваючи в конфлікті інтересів, бо деякі з них стали фігурантами розслідувань у цій категорії.

Близько 100 справ було закрито на стадії досудового розслідування. І ті справи, які були в суді, також були закриті. Відновити їх неможливо. Закон уже прийнятий і він не може мати зворотної сили.

Дуже часто ми чуємо, що НАБУ тепер не має, що робити. Насправді це не так. Тому, що основні наші пріоритети — це розкрадання державних коштів, хабарництво. Але саме оця категорія справ — за недостовірне декларування — це був достатньо ефективний спосіб боротьби з корупцією. Відносно нескладні у розслідуванні справи, які дають швидкий результат. Зараз є новий закон. Його потрібно якнайшвидше ухвалити.

 

Його ж вже ухвалили.

Але він ще не підписаний президентом і не набрав чинності. Якщо цього не станеться до 1 січня, то усі декларації, які будуть подані за 2020 рік, можуть бути не охоплені цим законом. Фактично, ми отримаємо велику прогалину, коли можна декларувати все, що хочеш і за це не буде жодної відповідальності.

І друга проблема — санкція за такі дії значно пом’якшена. Санкція, яка зараз прийнята парламентом за скоєння цього злочину, не передбачає відповідальності у вигляді обмеження позбавлення волі. Строк давності притягнення складає всього 2 роки. Тому за 2 роки ми повинні встигнути розслідувати, а суд — розглянути справу. Якщо ми говоримо про активи, які в Україні, це реально можливо. Але якщо активи за кордоном — Панама, Кіпр, інші офшорні зони, це може бути проблемою, ми просто будемо не встигати. Будемо констатувати, що так — є активи, так — збрехав, але — ну, вже закінчились строки давності.

 

Рада прийняла відповідальність у вигляді штрафів і зменшили поріг — від 8 мільйонів.

Ну, раніше порогу не було взагалі, і мені здається, що поріг це правильне рішення. Я з цим погоджуюсь, бо бували іноді формальні порушення, які можна було використовувати, як метод політичного тиску, бо не тільки ми розслідуємо такі справи. Тому введення порогу це правильно, але зменшення санкцій… І раніше, за будь-яку брехню була можливість отримати позбавлення волі, а зараз фактично діяння збільшилось, а санкції за ці діяння зменшились. Я знаю, що НАЗК закликало президента ветувати цей закон. Це, мабуть, єдиний спосіб, яким це можна усунути.

 

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) Павло Вовк був помічений у недостовірному декларуванні. НАБУ мало закрити справу через рішення КС. Але адвокат Вовка каже, що справу не закривали, бо її взагалі в НАБУ не було. Це правда?

Дивіться, були справи по незаконному збагаченню. І — одразу скасовується у лютому стаття про незаконне збагачення. Як тільки Вовку оголосили підозру по 375 статті — завідомо неправосудне рішення, КС скасовує відповідальність за ці злочини.

"Якщо хтось думає, що бути директором НАБУ класно — він помиляється", - Артем Ситник. Київ, 11 грудня 2020 року

Насправді тут питання набагато глибше. Фактично, була створена система органів, які узурпували владу. Ми показали, що є система, в яку входить ОАСК, Вища рада правосуддя, Конституційний суд, який виносить рішення, які нічого із законом і справедливістю спільного не мають. І ми бачимо що ця система зараз захищається. Є переформатування Вищої ради правосуддя, є наші зобов’язання перед Міжнародним валютним фондом щодо цього. Є ініціатива президента щодо ліквідації ОАСК. Але це все дуже повільно робиться, а сама система працює швидко. Зараз на черзі справа в Конституційному суді по Вищому антикорупційному суду, щодо його "знесення".

 

Одним зі співробітників Офісу президента, який публічно висловлює невдоволення роботою НАБУ і конкретно вашою роботою, є заступник голови ОПУ Єрмака Олег Татаров. З чим це пов'язано?

Це унікальна ситуація для України. Фактично, заступник секретаря — технічний працівник — говорить те, що не збігається з думкою голови держави. Людина, я так розумію, знала вже що їй буде оголошена підозра, і відповідно це був такий захист, певна істерична реакція.

Цю справу можна вважати історією успіху антикорупційної реформи. По-перше, вона була зареєстрована після журналістського розслідування. Низку фігурантів було притягнуто до кримінальної відповідальності, в тому числі, і командира Нацгвардії (Юрій Аллеров - ред.), іколишнього нардепа та відомого забудовника Максима Микитася.

Ми затримали Микитася, обрали йому запобіжний захід. Спочатку 5 мільйонів. Прокурором це рішення було оскаржено. Апеляційний суд обрав йому запобіжний захід із заставою в розмірі 80 млн гривень. Він заїхав в СІЗО, вніс цю суму, потім порушив взяті на себе зобов’язання. Відповідно суд стягнув з нього 30 млн в дохід держави і обрав заставу у 100 млн. Микитась її не вніс, просидів під вартою, подумав добре і почав співпрацювати зі слідством.

Лише по цій справі в бюджет надійшло в цьому році 80 млн гривень. 50 млн відшкодував Микитась в якості збитків, плюс з нього було стягнуто 30 млн застави. Фактично, економічні наслідки цього злочину вже усунуто (збитки 81 млн грн - ред.). Але Микитась почав розповідати і певні дотичні моменти, як цієї справи, так і в цілому. І було з’ясовано, що, коли справа була ще в Міністерстві внутрішніх справ, Олег Татаров працював в "Укрбуді", там де і Микитась, і вони дали хабар одному із керівників експертної установи за те, що буде експертиза, яка дасть можливість цю справу фактично поховати. При чому, там така цікава переписка: "Давай бігом, бо справу забирає НАБУ і тоді буде важко щось вирішити". Хабар був у вигляді паркомісця. Фактично є три фігуранта. Двом з них вже оголошено підозру — Микитасю і цьому ж керівнику експертної установи.

 

Татаров сприяв тому, що давали цей хабар?

Він не сприяв — він фактично разом із Микитасем давав. І є цьому докази. І підозра, де все це розписано, вже визнана судом обґрунтованою.

 

Але цю підозру не вдалося вручити Татарову?

Прокурор, який її підписав, навіть не знав, що він вже не прокурор у цій справі. Іде процесуальна дія. Прокурор думає, що він розслідує справу. Насправді він вже не прокурор. Такого я ще за всю свою кар’єру не бачив. Ірина Венедиктова змінила трьох або чотирьох прокурорів та призначила інших.

 

І це зупинило вручення підозри Татарову?

Ми вважали, що підозра вже вважається непідписаною уповноваженою особою. Прокурори і детективи зупинилися, бо інакше це б кинуло сумнів на законність саме процесуальних дій.

 

Тобто по факту Татаров зараз не має статусу по цій справі?

Поки що не має.

 

А може мати?

Я ж не можу прогнозувати. Склалася така ситуація: жоден прокурор який був замінений, не знав матеріалів справи. Він має їх вивчити. Можливо у них буде інша думка, можливо — ні. Не знаю.

Але, на жаль, це проблема відсутності антикорупційного прокурора в цілому. Назар Холодницький подав у відставку, а призначати чи звільняти прокурорів — це завжди була прерогатива керівника антикорупційної прокуратури. Максим Грищук, який зараз виконує обов’язки, таких повноважень не має. Це може робити зараз тільки генеральний прокурор, який фактично виконує повноваження антикорупційного прокурора. Тому ми очікуємо, що буде призначений антикорупційний прокурор, і ця ситуація вирівняється.

"Величезний російський слід у всіх цих речах також спостерігається", - Артем Ситник. Київ, 11 грудня 2020 року

 

Тобто по факту Венедиктова своїм рішення відвернула підозру від Татарова?

Це оцінка, яка повинна даватися журналістами, експертами.

 

Кілька разів вас хотіли звільнити депутати різних політсил. З цього парламенту в тому числі. Зокрема, через справу з відпочинком у лісництві на Рівненщині. Чим закінчилася ця історія? Ви подали позов у ЄСПЛ?

Його ще не розглянули. Відкрили провадження, прийняли його до розгляду і я чекаю результату. Сподіваюся, що він буде.

 

Депутати хочуть вас звільнити через те, що ви заважаєте олігархам, які на них впливають?

Які не просто впливають. Які фактично керують окремими сегментами парламенту.

 

Можете навести приклад?

Дубінський. У нас є дві справи. Одна — це Приватбанк. Справа надскладна, але ми по ній рухаємося і достатньо продуктивно. І звичайно, що певний олігарх, який дуже довго не повертався в Україну.

 

Хто?

Ігор Коломойський. На жаль він посилює вплив і свою присутність в парламенті через свої рупори. І звичайно що вони там, тільки-но ми десь наближаємося, починають активізацію. Нещодавно було засідання антикорупційного комітету, якісь справи по мені слухалися, це знову ж таки ініціювали ці депутати.

Інші справи — той самий Олег Бахматюк, який замість того щоб повернути 1 млрд 200 млн гривень, він і не заперечує що ці гроші забирав, — чомусь проплачує мітинги, депутатів, рішення Печерського суду.

Ми бачимо по ініціаторах цих усіх подань, по суддях Конституційного суду, на яких можна натиснути — ну як може голова КС і мати родичів і майно на непідконтрольних територіях? Я до того, що величезний російський слід у всіх цих речах також спостерігається. Є різні групи, які мають різні інтереси, а результат вони хочуть один. І якщо раніше їм було потрібно змінити директора і поставити лояльного, то зараз атака йде на всю антикорупційну структуру. Тому що завдання Кремля — показати, що всі реформи, які є умовами надання нам траншів МВФ , це все фейки і воно в Україні не працює. І починаються всі ці історії про зовнішній вплив, управління. Це — міф, вигаданий російською пропагандою. Насправді суверенітету держави загрожує дві речі — війна, яку веде Росія, і корупція. З нею ми боремося, і зараз ніхто не відчуває себе недоторканим.

 

А депутат Олександр Юрченко? Він хіба не залишився недоторканим?

Ну, чекайте, ми ж як НАБУ, не садимо людей за ґрати. Є конкретний кейс — з підозрою, з запобіжним заходом, який буде найближчим часом переданий до антикорупційного суду. Докази на мою думку переконливі.

Перебування під вартою — це не панацея. Це запобіжний захід. Скасування депутатської недоторканності не відбулося. Навпаки, ситуація стала гіршою. Раніше ми збирали докази, представляли їх генеральному прокурору, який йшов у парламент і переконував депутатів в необхідності зняття недоторканності. Зараз ми в парламент не ходимо — ми ходимо в Офіс генпрокурора і тому, на жаль, іноді відбуваються витоки інформації. От по Юрченку ми розраховували набагато більше просунутися, але маємо те, що маємо. Але навіть ті матеріали, що є, переконливо доводять, що є склад злочину.

"Сім років — дійсно великий термін. І він був потрібен, щоб запустити інституцію", — Артем Ситник. Київ, 11 грудня 2020 року

 

Ви згадували про наших міжнародних партнерів. У вас з ними досить хороші стосунки — з посольством США, МВФ. І, власне, наші міжнародні партнери, коли заходить мова про ваше звільнення, кажуть що вас звільняти не треба.

Вони так не кажуть. Вони кажуть: звільняйте на законних підставах.

 

Ваш термін спливає трохи більше як за півтора року. Чим будете займатися далі?

Якщо хтось думає, що бути директором НАБУ класно — він помиляється. Можливо, якщо змінити підхід і ходити по парламенту, як деякі керівники правоохоронних органів — по фракціях, депутатах, коли їм потрібно якийсь закон внести. Я цього принципово не роблю. Це фактично політична залежність, яка тебе потім буде наздоганяти.

Сім років — дійсно великий термін. І він був потрібен, щоб запустити інституцію, і передати її людині, яка буде обрана через прозорий конкурс.