Артем Ситник: «Чи схожий я на людину, яка панічно чогось боїться?»

28.04.2017 13:57

Два роки тому в Україні з’явилася нова інституція – Національне антикорупційне бюро. Директором Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) за результатами конкурсного відбору став Артем Ситник. В інтерв’ю «ФАКТАМ» він розповів про резонансні справи, про те, які перевірки періодично проходять детективи (це нова посада в історії правоохоронних органів) НАБУ, про взаємини зі Спеціалізованою антикорупційної прокуратурою (САП) і ще про багато іншого.

- Давайте почнемо розмову зі справи, до якої зараз прикута увага суспільства. Мова про колишнього голову парламентського Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Миколу Мартиненка. За версією слідства, він – співучасник розтрати понад 17 мільйонів доларів держпідприємства «СхідГЗК». 22 квітня суд відпустив його на поруки народних депутатів від «Народного фронту» і кількох міністрів. Що далі?

- Щоб повідомити про деякі проміжні результати розслідування, 24 квітня за цією темою відбувся окремий брифінг. Зараз є п’ять підозрюваних у цій справі. Один із них поки знаходиться за кордоном, чотири – в Україні. Їм усім, в тому числі і Мартиненку, повідомлено про підозру. Поки нової інформації повідомити не можу.

- Читала, що буде ще і третя справа Мартиненка...

- А друга яка?

- Цитую ЗМІ: «За фактом отримання хабарів при закупівлі держпідприємством «Енергоатом» устаткування для атомних електростанцій у чеської Skoda. Розмір хабара – 30 мільйонів швейцарських франків. Гроші нібито надходили на рахунок панамської компанії Bradcrest Investment, прихованим власником якої, за даними швейцарських слідчих, був Мартиненко».

- На цьому етапі ми говоримо про розслідування справи про заподіяння збитків «СхідГЗК». Є ще низка справ, які стосуються цих же осіб, в тому числі і людини, про яку ви говорите. Більш детально розповім тільки після того, як будуть прийняті певні процесуальні рішення.

- Поки ви мовчите?

- Поки мовчимо.

- І все ж, може, прокоментуєте репліки Мартиненка про те, що САП і НАБУ - це, цитую: «філія грузинської мафії» і «PR-агентство». Крім того, він заявив, що «народний депутат Лещенко управляє Бюро».

- Не можу спростовувати і коментувати очевидну маячню. Це втрата часу. На жаль, способи захисту (не тільки по цій справі) вибираються, скажімо так, не у професійно-процесуальній площині, а в площині соцмереж.

НАБУ керує одна людина – Директор Бюро. Йому допомагають заступники, які курують певні напрямки. Крапка.

Якщо ми говоримо про розслідування, які проводить Бюро, то є ще один орган, який у них бере участь. Це – Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

- Захист Мартиненка стверджує, що його затримали незаконно.

- Давайте резюмуємо. Під час розслідування наші детективи визначили коло осіб, причетних до завдання збитків держпідприємству. Ми поінформували громадськість про те, як вони вчинили злочин, і опублікували схему заволодіння коштами «СхідГЗК». Так ось, поки публічних коментарів з боку захисту не почули. Замість цього вони переходять на гасла. Ставимо конкретне запитання: «Що можете сказати по суті цієї схеми?». І тут починається: «Мартиненко – герой Майдану», «НАБУ і САП – в грузинській команді» тощо. Тобто говорять про те, що не має жодного відношення до провадження, яке ми розслідуємо. На жаль, така тенденція властива не лише цій справі. Тому коментувати, хто «герой Майдану» або ще щось — дуже складно. Ми займаємося конкретними речами, а не популізмом.

- Тепер, будь ласка, декілька слів про справу голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського - про «чорну касу» Партії регіонів.

- 24 квітня в САП відправлений остаточний проект підозри Охендовському. Ми, на нашу думку, виконали всі вказівки прокурора. Вважаємо, що зібраних доказів достатньо, щоб підозрювати голову ЦВК у скоєнні особливо тяжкого корупційного правопорушення. Сподіваюся, що САП погодиться з нашими аргументами.

- Які у вас стосунки з САП?

- Робочі.

- Не так давно розмовляла з її керівником Назаром Холодницьким. Він сказав, що дискутуєте виключно по суті.

- Абсолютно вірно.

- Але ходять чутки, що нерідко конфліктуєте.

- Конфлікт — таке складне поняття... У нас різні зони відповідальності. Наша робота закінчується тоді, коли складено обвинувальний акт і справа скеровується до суду. Далі – стадія судового слухання, де прокурор підтримує державне обвинувачення.

Але іноді бувають ситуації (особливо це стосується так званих топових справ), коли ми вважаємо, що зібраних доказів достатньо для завершення досудового розслідування, а в САП кажуть, що необхідно провести додаткові слідчі дії: «Нам хотілося б ще ось це зробити. І ось це». Виникає дискусія. Часом вона виходить в публічну площину. А деякі журналісти, політики і активісти намагаються піднести все це як конфлікт між двома відомствами.

Нагадаю, що САП і НАБУ – складові одного цілого, які не можуть існувати один без одного. Словом, наші відомства приречені бути разом.

- Як складаються взаємини з Генпрокуратурою?

- Я б не сказав, що у нас є якісь взаємини. Іноді наші детективи працюють у складі загальних слідчих груп у низці справ. Але це поки що досить рідкісне явище.

- Можете щось розповісти про обшуки в Нацбанку?

- Нічого, крім того, що сказано раніше.

- Читала, що НАБУ перевіряє діяльність мера Львова Садового.

- Перевіряємо.

- Прокоментуєте?

- Поки ні.

- Як ви збираєте інформацію за кордоном?

- Різними каналами.

- Писали, що у справі Мартиненка ви співпрацюєте з ФБР. Але, напевно, не тільки у цій справі і не тільки з ФБР.

- Не стану зараз розкривати механізми співпраці з нашими іноземними партнерами, оскільки є не лише меморандуми і договори про взаємодію, а й угода не оприлюднювати всі нюанси.

- Співпраця хоч плідна?

- Так. Є результати. Думаю, що досить скоро розповімо, як співпрацюємо з одним із іноземних офісів, аналогічних нашому.

- Західні партнери готові нам допомагати?

- Відповім трохи інакше. Рівень підтримки з боку західних партнерів складно переоцінити. В принципі, це стало основною причиною, чому ми витримали тиск, який постійно здійснюють на нас, чому змогли створити Бюро, почати розслідування і показати результати.

- НАБУ опублікувало в «Фейсбуці» карту «Українська корупція в світі» - в які країни виводять гроші наші корупціонери. Це Австрія, Кіпр, Латвія, Гонконг, Великобританія, Греція, Віргінські Острови, Швейцарія, Чорногорія, Німеччина, Іспанія. Можете це прокоментувати?

- Ми показали те, що встановлено під час наших розслідувань. А коментувати – це більше ваша задача.

- Поки названо 11 країн. Схоже, ви на початку шляху.

- Я неодноразово говорив, що корупція такого масштабу, яку ми розслідуємо, рідко закінчується в Україні. На жаль. Ця обставина об'єктивно збільшує час розслідування. Більшість наших проваджень пов'язані з тим, що гроші «вимиваються» з країни і йдуть в офшори, в іноземні банки.

- Чому високопоставлені фігуранти справ, яких влучно охрестили «жертвами НАБУ», безперешкодно виїжджають за кордон?

- Наприклад?

- Колишній народний депутат Олександр Онищенко, звинувачений в шахрайстві при укладанні контрактів на постачання газу і крадіжці 100 мільйонів євро. І не тільки він.

- Ну як безперешкодно? Онищенка не могли затримати, оскільки на той момент він мав депутатську недоторканність. Якби затримали, стосовно детектива НАБУ відкрили б кримінальне провадження. Онищенко виїхав, коли відчув, що Парламент може прийняти рішення про зняття з нього імунітету.

У ніч перед голосуванням він тричі реєструвався на виліт з країни, а потім відміняв реєстрацію.

Щодо зняття недоторканності з депутатів говорять багато років. Зрушень немає. Коли мені дорікають за те, що фігуранти справ втікають з країни, завжди відповідаю: «Вибачте, я ще в дев'ятому класі чув, що в Україні скасують депутатську недоторканність».

- Сьогодні в НАБУ (розмова відбулася 25 квітня) викликали лідера Радикальної партії Олега Ляшка...

- (Сміється.) Думаю, про те, що викликали, знають не тільки в Україні. Чи не хочете запитати, чому?

- Так знову почую, що нічого не можете сказати.

- Антикорупційна прокуратура зареєструвала кримінальне провадження за фактом незаконного збагачення народного депутата Ляшка. САП доручила нам розслідувати справу, яку вони зареєстрували, виявивши публікацію в Інтернеті. Ми викликали Олега Валерійовича, щоб він дав свідчення. В принципі, все.

- Нерідко вас звинувачують в неефективності роботи...

- Приведіть конкретні факти.

- Цитую ЗМІ. «На Генпрокуратуру за рік витратили три мільярди – вони повернули в бюджет десять. На НАБУ витратили 500 мільйонів – вони повернули сто».

- Нагадую, що в ГПУ 15 тисяч співробітників.

- А у вас?

- 560.

- Ви якось говорили, що проводите внутрішні перевірки співробітників. Що це таке?

- Це складовий елемент роботи Управління внутрішнього контролю бюро. Відразу скажу, що це управління – самостійний слідчий підрозділ. Одна з його функцій – розслідування справ про корупційні правопорушення, вчинені працівниками НАБУ.

Але ми намагаємося, щоб Управління працювало не після скоєння злочину, а превентивно.

По-перше, співробітники Управління постійно моніторять факти придбання нашими працівниками нерухомого та рухомого майна. Тобто ми бачимо, як змінюється або не змінюється (в основному не змінюється) спосіб життя працівників, як, грубо кажучи, вони витрачають зарплату. Таким чином, якщо у детектива, не дай Бог, раптом з’явиться Bentley або шикарний особняк, на це буде миттєва реакція.

По-друге, проводимо перевірки на доброчесність. Закон вимагає, щоб в певних ситуаціях співробітники Бюро поводили себе належним чином, і ніяк інакше.

- Створюєте такі ситуації штучно?

- Так. Причому за таємним графіком, який погоджується лише зі мною. Мова не про хабарі. Наприклад, якщо працівникові НАБУ будуть лише пропонувати хабар, він повинен негайно повідомити про це Директору Бюро або до Управління внутрішнього контролю.

Ніде правди діти, було приємно, що під час цих перевірок ми бачили моментальну правильну реакцію. Слава Богу, всі співробітники, стосовно яких проводили такі перевірки, їх пройшли.

- Тепер про скандал з міжнародним аудитом відомства. На його проведення претендували заступник генерального інспектора департаменту юстиції США Роберт Сторч і комерційний аудитор з Великобританії Найджел Браун. Але Парламент за них не проголосував. Чому?

- Не знаю. Це питання не до нас.

- Чому кажуть, що аудиту тут панічно бояться?

- Хто говорить?

- ЗМІ.

- Я схожий на людину, яка панічно чогось боїться? Взагалі-то, такі чутки — це, напевно, певна форма захисту наших підозрюваних, які придумують мегаверсії щодо свого затримання. Починаючи з того, що ми одночасно (!) є «важелем Держдепу» і «рукою Кремля».

Ми робимо свою роботу. А до цирку в Парламенті з приводу вибору членів комісії зовнішнього контролю ставимося дуже спокійно. Навпаки, розцінюємо це як позитив, тому що скандал через призначення аудитора свідчить, що ми діємо правильно і справді є незалежною структурою.

- Назар Холодницький стверджує, що в САП жодного разу не дзвонили з Адміністрації Президента.

- З приводу чого?

- З вказівками, що робити, а що не робити. А вам?

- Таких дзвінків не було нізвідки.

Повернуся до питання про аудит. Паніки ніякої немає. Є занепокоєння, щоб рішення аудиту (а рано чи пізно його треба буде проводити) - позитивне або негативне - мало легітимність. Щоб його не ставили під сумнів ні наші західні партнери, ні громадянське суспільство, ні наш політикум. І все. А організовувати цей аудит, делегувати туди членів комісії – це завдання Парламенту, Президента і Кабміну.

Панічно боїться, напевно, той, хто про це пише. І не аудиту, а того, що ми робимо.

- Що, на ваш погляд, заважає країні подолати корупцію?

- Це дуже складне запитання. Скажу так. Є результати нашої роботи, є дуже цікаві справи, які ніколи не розслідували до цього. Якщо мені скажуть, що хтось затримував чинних керівників держорганів: голову Фіскальної служби, Центральної виборчої комісії, Рахункової палати або представників топ-менеджменту великих підприємств, готовий послухати.

Але! Я постійно говорю про одну проблему – нам потрібен Спеціалізований антикорупційний суд.

- Ви вважаєте, що якщо він з'явиться...

- Я вважаю, що в корупційних справах необхідно ставити крапку. Тобто, коли вина фігуранта буде встановлена, сам він – покараний, а заарештовані кошти та майно – повернуті в бюджет. Це те, чого ми прагнемо.

Найдієвіший спосіб – створення спеціалізованих судів, щоб вони займалися саме такими справами. Адже суддя районного суду, у якого 900 справ, змушений слухати ще і справи НАБУ, а їх розгляд може тривати довше, ніж всі інші. Ми переконані, що такий стан справ не сприяє боротьбі в першу чергу з топ-корупцією. Тому і виступаємо за створення Антикорупційного суду. Своє слово має сказати Парламент. Яким воно буде...

Розумієте, коли владі потрібно, щоб Парламент за щось проголосував, депутати мобілізуються за п'ять хвилин. Але коли і Міжнародний валютний фонд, і країни «Великої сімки», і Уряд США, і Європейський Союз кажуть: «Хлопці, вам потрібен Спеціалізований антикорупційний суд», а ми не бачимо політичної волі Парламенту вирішити це питання, то перспективи такої важливої ​​для країни інституції виглядають туманно.