Артем Ситник: Точку неповернення ще не пройдено

03.11.2016 17:55

Інтерв'ю директора Національного антикорупційного бюро України виданню "МИР".

В одному із своїх останніх інтерв’ю ви зауважили, що стосунки НАБУ та ГПУ – це не конфлікт, це інцидент. Інцидент - поняття, яке передбачає якусь разову дію. Все ж таки очевидно, що між вашими відомствами не інцидент, а конфлікт – тобто явище не разове, а перманентне. Ви повідомили, що НАБУ розпочало аналітичну перевірку інформації щодо нерухомості, яку приписують Юрію Луценку. І ви ж озвучили інформацію про те, що ГПУ відкрило на вас чергову кримінальну справу.

Отже, скажіть, будь ласка, коли ви озвучите висновки інформаційно-аналітичної перевірки НАБУ стосовно будинку на Еспланадній та чи можете спрогнозувати подальший розвиток цієї ситуації?

- Я не готовий зараз сказати, коли ми закінчимо. Це залежить від того, наскільки швидко будуть працювати співробітники нашого аналітичного підрозділу. Єдине, що можу сказати, що у Антикорупційного бюро, - якщо уважно прочитати Закон про НАБУ, - є право проводити такі перевірки. Створення такого підрозділу передбачено статтею 5 Закону «Про Національне антикорупційне бюро», а статті 16 та 17 Закону передбачають можливість проведення аналітичних перевірок. І в зв’язку з цим НАБУ надано право допуску до всіх баз даних. І з використанням допуску до цих баз даних ми проводимо дану перевірку. А коли вона закінчиться, важко спрогнозувати.

Але директор НАБУ, ви ж можете спрогнозувати, скільки часу ваші спеціалісти будуть працювати над цим питанням.

Наскільки я пригадую, перевіркою щодо законності отримання коштів для придбання житла  Лещенком ми займалися 7 днів. Можливо, і тут так буде (НАБУ перевіряло факт придбання нардепом Сергієм Лещенком квартири в історичному центрі Києва вартістю 300 тисяч доларів, та джерел походження цих коштів, - МИР).

А що таке інформаційно-аналітична перевірка? Можете роз’яснити?

Є аналітичний підрозділ, який має доступ до усіх баз даних, який може подивитися всі правочини, зробити запити на видатки особи, подивитися, що відбулося взагалі з тією особою, якій приписують, що вона нібито десь щось купила, щось продала, щось віддала. Аналітична перевірка – це аналіз інформації, отриманої з баз даних, до яких ми маємо доступ. 

Давайте змоделюємо ситуацію…

Давайте не будемо моделювати ситуацію. Ми в правоохоронному органі, ми рухаємося в правовій площині. У нас є предмет перевірки, ми її проводимо. Моделювати ситуацію – це не зовсім компетенція правоохоронного органу. 

Оскільки за результатами вашої попередньої перевірки, стосовно Лещенка, в його діях, пов’язаних із придбанням квартири, НАБУ не побачило корупційної складової, можна спрогнозувати, що…

Не зовсім так… На нашу думку, там вбачаються два адміністративні порушення, пов’язані з корупцією. 

Але складання протоколів за наслідками цих порушень відноситься до компетенції Національного агентства по запобіганню корупції. Ми передали ці матеріали туди. 

Яка їхня доля в НАЗК?

Мабуть, вам потрібно звернутись в НАЗК. Наскільки я розумію, у них ще не повністю сформований штат людей, які можуть займатися подібними перевірками. Наразі мені про результати їхньої перевірки невідомо.

Тобто, ви натякаєте, що в НАЗК із «квартирною» справою Лещенко ще й кінь не валявся?

Ми перевірку зробили.

Ви зробили. А вони?

Я не знаю, я за них не можу відповідати.

На мою думку, на думку Антикорупційного бюро, зібрані матеріали дають підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, але це компетенція Національного агентства по запобіганню корупції.

Чи складено ці протоколи – мені невідомо. 

Розумієте, коли за версією учасників історії із нерухомістю начебто генпрокурора, жінка пенсійного віку просить у власника найбільшої фармакологічної компанії України «Дарниця» безвідсоткову позику на придбання семи квартир в центрі Києва, і, що найголовніше, їх отримує - то це більш схоже на театр абсурду, аніж на розумне пояснення (саме таке пояснення походження цих коштів дав народний депутат від БПП, власник компанії «Дарниця» Гліб Загорій на своїй сторінці в Facebook, щоправда потім цей пост зник з його сторінки – МИР). В контексті всього, що відбувається в країні, вам не здається, що НАБУ – це таблетка аспірину, якою намагаються вилікувати хворий на рак організм?

Ви такі алегорії проводите… Розумієте, мені, як керівнику правоохоронного органу, важко спілкуватись алегоріями. Ми спілкуємося мовою закону. Якщо будуть порушення – буде реагування. Не буде порушень - не буде реагування. Ви зараз можете подивитись, що декларують наші чиновники. Чесно кажучи, мені важко спрогнозувати, яка взагалі буде реакція суспільства на це декларування.

.  

 

В тому-то й справа. От я не пенсіонерка ще, слава Богу, тобто, людина платоспроможна, але коли я підійду до власника компанії «Дарниця» і попрошу в нього безвідсотковий кредит на придбання будинку в центрі столиці, як ви думаєте, він мені дасть ці гроші?

Не готовий сказати. Я не знайомий з власником «Дарниці».

Розумієте, ми живемо в Задзеркаллі… Тому я й хочу від вас почути правду: чи ви вірите в результати своєї роботи? В глобальному, державному масштабі?

Якщо говорити про подолання корупції як результат нашої роботи, то, звичайно, це дуже тернистий, довгий шлях. У нас відносно невеличка команда, яка зараз демонструє результати, які до сьогодні ніхто не демонстрував. Якщо порівнювати… Генеральна прокуратура дуже часто цим займається, - порівнює результати роботи своєї і нашої, спекулює на цьому, намагається забрати в нас повноваження, намагається позбавити громадянства України мого першого заступника (як відомо, Генеральна прокуратура України готує позов до суду щодо позбавлення громадянства України першого заступника директора Національного антикорупційного бюро України Гізо Углави, - МИР). Намагається у будь-який спосіб нам перешкоджати.

Супротив нашій роботі є, і він поки не слабне. Але й підтримка міжнародних партнерів, які нас з самого початку підтримували, запускали разом із нами цей проект, - також є.

І ми налаштовані продовжити боротьбу до кінця. Коли вона закінчиться? Важко спрогнозувати. З урахуванням того, що в нас є дуже серйозна проблема.

Яка?

Повільне проведення судової реформи. І справи, які ми передаємо до суду, - а зараз їх вже майже сорок передано. І багато вже закінчених справ, з матеріалами яких ознайомлюються підозрювані. Ми бачимо, що при розгляді цих справ в судах є реальні проблеми. Починаючи з абсолютно об’єктивних. Коли, наприклад, в суді не можуть сформувати «трійку» для того, щоб розглядати справу (підслідні НАБУ справи, повинні розглядатися "трійкою" суддів, які мають не менше п'яти років стажу, - МИР). І закінчуючи суб’єктивними проблемами, коли на суд вчиняється явний тиск для прийняття рішень, які не входять в площину закону.

Тому ми наполягаємо на створенні Антикорупційного суду і будемо приймати активну участь у проведенні судової реформи.

Оскільки, мені здається, це – останній серйозний виклик, який стоїть перед Україною. Саме судова реформа. І якщо з цим викликом Україна впорається, то можна буде вважати, що ми пройшли точку неповернення у проведенні реформ.

А ми її ще не пройшли?

Прикладів позитивних реформ (в антикорупційній сфері) є лише два – це патрульна поліція і НАБУ. Більше прикладів ми, на жаль, не бачимо.

І тому зараз точку неповернення, на мою думку, не пройдено.

І ми будемо намагатися зробити все, щоб її пройти. Зараз третій крок, який, можливо, закінчиться позитивно, - це е-декларування. Це також дуже серйозна антикорупційна ініціатива, дуже серйозний антикорупційний інструмент. Якщо ми це пройдемо, ми ще трохи наблизимося до цієї точки неповернення. Але основний етап, останній, найбільш відповідальний – це судова реформа. В мене був робочий візит в Німеччину і коли ми сказали, що за дев’ять місяців затримали дев’ять суддів, німці були шоковані. 

Чим?

Рівнем корумпованості.

Дев’ять затриманих суддів - це для них багато?

Це для них дуже багато. 

А для нас крапля в морі. Вважаю, що в суддівському корпусі нашої країни кожного другого є за що посадити.

Ми ж не можемо хапати і саджати всіх підряд, незважаючи на закон. Таких складних схем, як у нас, в інших країнах немає. От Чауса ми документували з березня по серпень.

Але ж результату нуль.

Це ваша думка.

Ні, це – суспільна думка. Чаус на свободі, а люди хочуть його бачити за міцними ґратами.

Можливо, він і буде за міцними ґратами, я не виключаю цього. Зараз Інтерпол займається цим питанням. Він був останнім суддею, хто використав своє право на імунітет.

Ви прогнозуєте, що Інтерпол погодиться оголосити громадянина України Чауса в міжнародний розшук?

Прогнозую.

І припускаєте, що є можливість його затримання, навіть в Росії?

В Росії буде складніше. Але допускаю, що він буде не тільки в Росії. І там ми його затримаємо.

Є країни, які стають батьківщиною сталих словосполучень. От в Англії, наприклад, виникло стале словосполучення «біном Ньютона». А в Україні - стале словосполучення «банка Чауса». І люди вже навіть не рефлексують на подібні речі. Це, мені здається, не нормально. Як ви думаєте?

Я б не сказав, що вони не рефлексують. Реакція була доволі бурхлива.

Люди вже просто сміються з того, що черговий злочинець втік з країни.

Повторю: ми не можемо діяти не в правовому полі, ми не можемо порушувати закон.

Якщо ми будемо досягати результату, порушуючи закони, то наша робота дуже швидко закінчиться.

Ми не можемо жертвувати правом заради результату. Це моє глибоке переконання. Навіть якщо суспільство буде кричати: давайте ми його розстріляємо на Майдані! - це неправильно. І ми повинні розвертати нашу правоохоронну систему в правове поле. У нас не повинно бути озброєних людей в судах, коли розглядаються певні справи, а ми це бачимо, і це у нас вважається нормальною практикою. Тому бажання затримати в будь-який спосіб чиновника в обхід законодавства – це неправильна теза, і ми не будемо так робити.

Я погоджуюсь. Тому, повертаючись до теми Антикорупційного суду, - які ваші прогнози щодо його створення і які умови його створення?

Антикорупційний суд – це якраз і буде спеціалізований суд. Чи це буде окрема установа, чи окрема палата - не принципове питання. Принциповим є порядок призначення і добору суддів до цих судів, порядок їхньої роботи, забезпечення їхньої безпеки і оплати праці. І ще, мені здається, дуже цікава пропозиція була озвучена Єгором Соболєвим: запрошувати іноземних фахівців у склад цих судів. Можливо, з правом дорадчого голосу. Для того, щоби здійснювати певну експертну допомогу і міжнародний моніторинг, хоча б на початковому етапі. 

Чи є політична воля це все зробити?

Ми бачимо, що, чим далі просувається антикорупційна реформа, тим складніше даються нам антикорупційні ініціативи.

Самі бачите ситуацію з е-декларуванням. Воно дуже важко йде. Дуже важко. 

Постійно якісь спроби забрати повноваження; постійно спроби внести якийсь законопроект, який дасть можливість чиновнику щось приховати (як відомо, 30 вересня голова фракції БПП Ігор Гринів зареєстрував у Верховній Раді законопроект №5192, яким пропонував внести зміни до закону України "Про протидію корупції". Гринів пропонував встановити, що окремі відомості, які вказуються в декларації, а саме: відомості про цінне рухоме майно, вартість і розмір отриманих подарунків, наявних грошових активів, зокрема готівки, гроші, позичені третім особам, фінансові зобов'язання, витрати тощо - буде зараховано до інформації з обмеженим доступом, і вони не підлягатимуть оприлюдненню. Згодом Гринів відкликав свій законопроект, - МИР). Ми бачимо цей супротив. Особливо після справи Онищенка (як відомо,15 червня детективи НАБУ спільно з співробітниками САП і Нацполиції провели 37 обшуків у Києві, Дніпрі та Львові. Встановлена роль 20 учасників злочинного угруповання (її лідером називають депутата Олександра Онищенка). За оцінками слідства, в результаті махінацій державі завдано до 3 млрд грн збитків. 5 липня Верховна Рада дала згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і арешт народного депутата України Олександра Онищенка, а 27 липня генпрокурор Юрій Луценко підписав відповідне повідомлення про підозру. Сам Онищенко знаходиться за кордоном. Кілька днів тому НАБУ заявило про наявність в Онищенка грецького паспорту, - МИР). Ми бачимо, що в Раді немає політичної волі підтримувати нас. Поки що ми в меншості. 

Якісь часові рамки по створенню Антикорупційного суду ви можете спрогнозувати?

Я можу сказати, який приблизний дедлайн. Сама концепція Антикорупційного суду закладена в діючому законодавстві. Але, для того, щоб почати його створювати, потрібно прийняти відповідний законопроект, в якому будуть чітко прописані всі ті речі, про які я вже сказав. І потім, - якщо цей закон все ж проголосують, - все залежатиме від того, хто буде відповідальним за його формування і наскільки вони швидко спрацюють. В мене складається відчуття, що єдності в цьому питанні нема. Навіть більше скажу.

Я вважаю, що більшість українського політикуму не хоче створювати Антикорупційний суд.

Хоча, повторю, саме поняття Антикорупційного суду в законодавстві закладене. І це дає нам надію, що, можливо, цей проект буде реалізований.

Слабка надія, судячи з ваших слів.

Справа в тому, що двадцять п’ять років корупція була способом управління всією нашою державою. Швидко змінити щось дуже важко. Я скажу як директор Антикорупційного бюро, який постійно стикається з цим супротивом, що це дуже тернистий і важкий шлях. Швидкий результат може бути тільки за рахунок, знову ж таки, нехтування норм права. Але такий швидкий результат, мені здається, не потрібен.

Хочу зауважити, що корупція в Україні існує не 25 років. Вона сягає коріннями в часи комуністичної партноменклатури.

Так ми можемо дійти до часів мздоімства, коли Петро І створив прокуратуру для боротьби з корупцією.

Але ви пропонуєте, щоби люди, які сидять в парламенті, самі пиляли сук, на якому сидять. Бо переважна більшість усіх цих людей і сидить там, у парламенті, усі ці 25 років. А ви кажете: хлопці, треба оцю от гілку, на якій ви сидите, зрубати. Що вони вам мусять відповісти?

Будемо рубати!

А для того, щоб ті, хто сидять в Раді по 25 років, звідти пішли - потрібен виборець, який не буде голосувати за цих людей, - от і все.

У нас же ж з політичною корупцією дуже все складно, розумієте? Якщо парламент не хоче пиляти цей сук, то хай ті виборці, які за них голосують, змінюють свою думку і голосують за тих, хто дійсно зможе це зробити. Наше завдання… Хто сидить на тому суку і не хоче його пилять - відправити його туди, куди він заслуговує. 

Та повісити його на тому суку...

У нас немає такої компетенції…

Шкода… Повертаючись до вашого першого заступника - ви володієте інформацією, чому саме в нього хочуть забрати українське громадянство?

Намагання позбавити громадянства мого заступника, який курує роботу детективів, - це, мені здається, найвища оцінка його діяльності на цій посаді.

Він і справді незаконно отримав наше громадянство? Що відбувається? Ви можете сказати?

Зараз вишуковується якась формальна зачіпка для того, щоби подати позов про визнання Указу президента про присвоєння Гізо Углаві громадянства України незаконним. І цим займається ряд народних депутатів. 

А які депутати, ви можете назвати прізвища? 

Ну, ви ж боретесь з корупцією, то говоріть.

Ну, наскільки мені відомо, певні запити направляв депутат Голубов. 

Це яка фракція?

Я не пам’ятаю. Я їх не розділяю по фракціям (Дмитро Голубов, член фракції БПП, - МИР). І ще ряд народних депутатів… А щодо фракційної приналежності, - ми їх не розділяємо.

А ви в парламент не заходите взагалі?

Я був останній раз там, коли було голосування про надання згоди на арешт Онищенка.

Ви заявили, що як тільки НАБУ приблизиться до політики, почнеться крах НАБУ. Тобто, ви не пов’язуєте діяльність НАБУ, боротьбу НАБУ з корупцією з політичною складовою цієї корупції. Але ж в української корупції і в української політики одна кровоносна система.

Я не можу з вами погодитись. 

Чому?

Тому що НАБУ – правоохоронний орган, основна мета якого - це подолання корупції в вищих ешелонах влади.

Розділяти на фракції, на партії людей, які замішані в корупції, ніхто тут не буде, принаймні, поки я тут працюю.

Я приведу приклад. От реальна була ситуація. Я зайшов до свого першого заступника і він мені доповідає, що обшук в офісі Онищенка почався. Я в нього запитую: «А з якої він фракції»? А він… Я відверто кажу, так і було. А він каже: «Я не пам’ятаю». Ми «забиваємо» в Інтернет… А, точно, це ж «Воля народу»…

Я приведу приклад Польщі. Коли в цій країні було створене спеціальне антикорупційне бюро, його почали звинувачувати і заполітизованості. А його керівник дуже швидко потрапив за ґрати.  Якраз за такі от речі. У нас є певні пріоритети і вони абсолютно не пов’язані з якимись політичними силами чи політичними рухами в державі. Тобто, ми розуміємо, що, наприклад, величезне джерело корупції – це державні підприємства. Це один із наших основних напрямків. А хто там стоїть, за підприємством, - чи з Народного фронту, чи ще звідкись - це нас мало цікавить. 

Ми й так постійно чуємо закиди у вибірковості.

Але підстав закидати нам якусь вибірковість немає ніяких. І ми на цій позиції будемо жорстко стояти - ніякої політики тут не буде. 

До вас телефонують депутати, з вами на контакт виходять?

Дуже рідко. В основному, наші комунікації з депутатами – це депутатські звернення. Правда, зараз їх трохи менше надходить. 

А намагання зустрітися з вами?

Ну, от ви у мене вже півгодини… Мені хоч один депутат подзвонив? Ні, дуже рідко ми зустрічаємось.

Ви не комунікуєте з лідерами фракцій, наприклад?

Я не можу навіть собі цього дозволити.

Зараз ми маємо низку законопроектів, ухвалення яких дуже важливе для НАБУ. Сподіваємось, їх парламент ухвалить. Ну, наприклад, закон про надання нам права на автономне прослуховування. Але з жодним депутатом з цього приводу я не буду говорити.

Хай він буде краще не проголосований, цей законопроект, ніж я буду підходити й просити депутатів проголосувати за нього.

Бо це неправильно. Необхідність прийняття цього законопроекту ми обґрунтували, а це вже воля парламенту – голосувати за нього чи ні.

Якщо не голосують, значить - буде якраз так, як ви говорите. Значить, не хочуть пиляти той сук, на якому сидять.

А які шанси у проекту закону бути проголосованим, ви в курсі? Можливо, для цього і варто якось спілкуватися з депутатами, щоби знати, який градус у сесійній залі?

Ну, ви ж знаєте нашу сесійну залу. Зранку може бути 10 голосів, ввечері може бути 380. Це ви краще за мене знаєте.

Переконана, ви теж знаєте, яким чином ці голоси збираються.

Наша тактика трохи інша. Коли ми, наприклад, у вересні 2015-го побачили, що в проекті держбюджету на розвиток НАБУ було закладено нуль гривень, ми звернулися не до депутатів, ми звернулися до Міжнародного валютного фонду, до американського уряду, вірніше - посольства США в Україні, і сказали: у нас от така ситуація. МВФ прописує в своїх документах що новим антикорупційним органам України необхідне нормальне фінансування. Чому це відбувається? Тому що МВФ і їх представники дуже глибоко інтегровані в наші процеси, вони володіють ситуацією, і вони, очевидно, мають до нас певну довіру.

І коли ми під час чергової зустрічі з представниками МВФ говоримо про те, що нам потрібні такі-то і такі-то законодавчі ініціативи, ці законодавчі ініціативи вони прописують в своїй угоді з Україною.

Це, до речі,  одна з умов отримання четвертого траншу МВФ. Ось у такий спосіб діємо… І це якраз - не політика, це комунікація з тими міжнародними партнерами, які нас підтримують. А ходити до депутатів, випрошувати - я не буду. 

У вас обмовка така, просто по Фрейду прозвучала - про американський уряд і про посольство.

Нас підтримує окремо посольство США і окремо американський уряд. От зараз якраз для Управління спеціальних операцій передається певне обладнання… Вже не з посольства, а завдяки підтримці уряду. 

Просто є інформація…

Що я – шпигун.

Та ні.

Є й така інформація.

Що Штати курують вашу інституцію.

Нашу інституцію курує лише законодавство України. Якщо нас буде хтось ще «курувати», то ми тут довго не протягнемо.

Так що, якщо говорити про підтримку, то нас, дійсно, підтримують. Але не курують. Ми працюємо виключно в рамках українського законодавства. І, повірте, якби ми, - я маю на увазі Антикорупційне бюро, Антикорупційну прокуратуру, -  якби ми вже вийшли за рамки закону, наші супротивники вже цим би скористалися. І ви б про це почули.

Ваші супротивники – це хто? От скажіть, хто ваші супротивники?

Корупціонери.

Ну, це така зручна відповідь для вас.

Зручна відповідь, бо воно так і є. Це люди, які хочуть забрати в нас повноваження. Це сила-силенна народних депутатів, які намагаються просунути законопроекти, якими мріють позбавити нас повноважень. 

А скажіть, якщо народному депутату держава виділила квартиру, а він її приватизував і продав – це законно?

Якщо він не мав права на приватизацію і приватизував – значить, незаконно. Тут ситуацію треба добре знати, мати більше даних для того, щоби правильну кваліфікацію дати. В нас також є кілька таких справ, по квартирах…

Що ви можете сказати про чергову кримінальну справу, порушену проти вас ГПУ? Для чого це?

Ну, мабуть, для того, щоби здійснювати на мене певний тиск, я по-іншому це не сприймаю. З’являється на якомусь «жовтому» сайті інформація, що я володію квартирою в Харківській області, в місті Куп’янськ. Ну, можна ж подивитися, що це – мій тезка, перед тим, як вносити відомості до реєстру? Можна хоч розібратись? Але, мабуть, таке бажання внести, що…

Ви стверджуєте, що Генпрокуратура розпочала кримінальне провадження, лише переплутавши вас з якимось вашим однофамільцем?

В мене немає квартири в Куп’янську. Розумієте, початок розслідування у нас дуже спрощений по новому Кримінальному процесуальному кодексу 2012 року. Якщо навіть на якомусь сумнівному сайті, - ми називаємо їх «жовтими», - написано, що Ситник узяв мільйон доларів хабара – все, можна реєструвати провадження. Тільки питання стоїть в тому, чи є сенс у цьому, чи немає. Якщо відразу видно, що це – абсурд. Але люди реєструють.

Мабуть, бажання реєструвати провадження щодо мене переважає здоровий ґлузд.

(Генеральна прокуратура України порушила проти директора НАБУ  кримінальну справу.  За словами самого Ситника, вніс цю справу заступник генерального прокурора України Юрій Столярчук, - МИР)

Так само, як і бажання позбавити громадянства людину, яка, в принципі, багато для України зробила. Мабуть, це виключно для того, щоби здійснити тиск на нього. Я першого заступника не призначав на посаду до того часу, поки він не отримав громадянство України і поки я не переконався, що він відмовився від громадянства Грузії. Бо ми розуміли, наскільки це важливо. Це питання не з’явилося через 2 місяці після його призначення, через 4 місяці…

Питання про позбавлення Углави українського громадянства постало після арешту топ-менеджменту ОПЗ і Нафтогазу, після того, як Онищенко, скориставшись своїм імунітетом, з країни виїхав, але дуже багато його подільників сидить під вартою.

Після таких справ починають «пускати хвилю». Коли ми по Мартиненку наближаємося до остаточного рішення, тоді починаються - а давайте позбавимо громадянства, внесемо п’яту справу по Ситнику, по Холодницькому… Он вчора я читаю - Пинзеник виступає й говорить: «Поруште справу по Лещенку, Ситнику, Холодницькому!»... Я впевнений, що порушать, тут навіть сумнівів немає. В таких ми обставинах працюємо.

Ви зауважили, що просуваєтесь до завершення розслідування по Мартиненку. Ви можете більш конкретніше щось сказати?

Більше не можу, тому що відразу може відреагувати Мартиненко, як він це зазвичай робить, або його адвокат. Ми говорили про те, що для нас ця справа – це справа честі. Оскільки ця ситуація існувала ще до створення НАБУ... Більш детальна інформація буде озвучена, коли рішення буде прийнято (як відомо, наприкінці вересня директор НАБУ в інтерв’ю ЗМІ заявив що, Національне антикорупційне бюро чекає документи зі Швейцарії для прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні, в якому фігурує колишній депутат Верховної Ради від фракції "Народний фронт" Микола Мартиненко. "Я терпляче спостерігаю за істерією, яку створюють адвокати Мартиненка. Але остаточне рішення у цій справі буде", – запевняє тоді Ситник. Відомо також, що влітку в офісі Мартиненка в Рильському провулку столиці детективи НАБУ провели масові обшуки, - МИР

Ви приймете рішення, передасте його в суд, там його загорнуть в рожеву стрічечку з бантиком і подарують пану Мартиненку…

Ми будемо намагатись зробити так, щоб цього не сталося…. 

І мені здається, що кожна справа – це справа вашої честі. По Мартиненку, по Пупкіну чи по Онищенку, вам не здається?

Здається. 

Гаразд. У мене ще є 4 хвилини (регламент нашої зустрічі – 30 хвилин, - прим. Авт.) і я хочу поговорити про ваші конкурси регіональні. Приміром, про скандал в Одесі…

В чому скандал?

В Інтернеті була інформація, що людина, яка стала переможцем конкурсу на посаду директора Одеського територіального управління, Семен Кривонос, підозрювався в отриманні хабарів в особливо великих розмірах).

Так ви відкрийте по мені інформацію в Інтернеті. Там написано, що я був в банді Капітошка. Як я працюю директором НАБУ? 

Тобто, ця людина не підозрювалась у взятті хабара? 

Наскільки мені відомо, ні.

Навіщо ж він відкликав свою заяву?

Можливо, він не витримав цього публічного тиску на себе.

Ну, тобто ця інформація не відповідає дійсності, скажіть?

Яка саме?

Про те, що він брав хабарі.

Не відповідає. Є вирок суду або хоча б підозра? Якщо вірити всьому, що сказано в Інтернеті,  - в такому випадку ми всі, в принципі, корумповані. Я про себе теж дуже багато прочитав, коли був призначений на посаду. Наприклад, що тричі був одружений...

Ця людина пройшла всі етапи конкурсу, пройшла детектор брехні, потім почали писати в Інтернеті, що він причетний до корупційних схем. Він написав заяву. Для мене це – ознака слабкості. Значить, він не витримав піар-атаки на нього, тому що піар-атаку проходять всі. Я це проходжу кожен день. Перший заступник проходить кожен день, антикорупційний прокурор – кожен день. Він не витримав і подав заяву, тому ми переоголосили конкурс. Ви мене питаєте, чи він причетний (до корупційних діянь, - МИР)? В мене таких даних немає. Він проходив спеціальну перевірку, пройшов її, обвинувачення йому не пред’являлось, якоїсь конкретної кримінальної справи по ньому не було, доказів, які б вказували на те, що він причетний до чогось, не було. Ну, така от відповідь. А те, що він написав заяву, - це його волевиявлення, мабуть, все-таки… Знаєте, я вам більше скажу… Я бачив реакцію детективів на початку їх роботи… І усвідомлюю, що людина повинна пройти певну адаптацію.

Коли людина приходить сюди, вона протиставляє себе системі.

На жаль, поки що це так. Практично кожен працівник НАБУ, не лише керівництво, проходить через таке собі чистилище… Деякі боти відразу починають писати дуже багато про певних осіб. А якщо ми йдемо, наприклад, на обшук в МАУ, по 1+1 чекай сюжету, що ми там такі-сякі. Ідемо в інший якийсь офіс – на якомусь іншому каналі чекай сюжету. Все залежить від того, якою з олігархів, інтереси яких ми зачіпаємо, належать ті чи інші телеканали – от і все. 

Добре, підводячи риску, яка все-таки, ситуація з регіональними конкурсами?

Непроста. По Одесі переоголосили конкурс. По Харкову ми продовжили термін прийняття документів… Трохи простіше було з Львівським регіоном, але Львівський регіон – він завжди був такий, трохи більш прогресивний… Ми намагаємось підібрати кандидатів на керівника регіонального офісу, щоб він був чесною, порядною людиною, мав ділові якості, які можуть йому дозволити керувати територіальним управлінням, і знав специфіку регіону. Тобто, такі складові для кандидата. І, чесно кажучи, коли на Харків подається людина зі Львова чи з Тернополя - йому буде важко там, у тому регіоні. Тобто зараз у нас Львівське управління сформоване повністю і закінчується конкурс на детективів. У Харкові підбирається приміщення, в Одесі теж підбирається приміщення, закінчується конкурс на директора, який одразу оголосить конкурс на персонал. Якщо ми виберемо на цих конкурсах керівників, десь у лютому почнемо призначати персонал цих управлінь. (Нагадаємо, що згідно Закону "Про Національне антикорупційне бюро", на повне формування і набір персоналу НАБУ було відведено 6 місяців з дати набрання його чинності (25 січня 2015 року). Тобто до 25 липня 2015 директор Національного антикорупційного бюро мав сформувати 7 регіональних управлінь, - МИР).

 

Гаразд, останнє питання: ви взагалі оптиміст в глобальному контексті чи реаліст?

Глобальний контекст – це що ви маєте на увазі?

Тобто в державному масштабі. Ви зможете хоч трошки оздоровити наше хворе суспільство? Ви здатні?

Команда в складі 700 осіб не може перевернути державу. Але я сподіваюсь, що ці імпульси, які ми даємо, не проходять непоміченими. Наведу простий приклад. Як тільки ми почали певні затримання і справи, які викликають суспільний резонанс, подивіться: Генеральна прокуратура почала ворушитись, департамент по боротьбі з корупцією СБУ почав ворушитись. Тому наша тактична мета – це запустити такі імпульси, щоб вони  передалися іншим органам. Зараз у нас формується Державне бюро розслідувань. І ми сподіваємось, що ДБР стане  нашим партнером, з яким у нас не буде, так би мовити, робочих інцидентів і ми будемо з ними надійно працювати.

Бо зараз ми, скажу відверто, в основному покладаємось виключно на свої сили.

Це ж ненормальна ситуація.

Але ми цю ситуацію намагаємось змінити, тому в цій частині я, все ж таки, більше оптиміст, ніж реаліст.

Фото: Марія Шевченко

Галина Плачинда, видання МИР.