"Комісар чисток"

19.02.2016 11:50

У підпорядкуванні Артема Ситника, глави Національного антикорупційного бюро (НАБУ), всього 78 детективів. І це молоді люди – середній вік становить 25-26 років. Сам Ситник трохи старший – йому 36. На цю зелену у всіх сенсах команду ліг майже непідйомний вантаж – поставити на конвеєр боротьбу з корупцією високопосадовців.

Ситник, юрист і колишній працівник прокуратури, очолив НАБУ у квітні 2015-го. Але його структура запрацювала лише в кінці минулого року. Старту заважало багато що. У тому числі і рішення депутатів, що Бюро повинна контролювати Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Вибори її керівництва затягнулися, супроводжувалися скандалами і різкими заявами європейських дипломатів. Лише під кінець 2015 року в Україні з’явився антикорупційний прокурор – ним став Назар Холодницький, і НАБУ розпочало роботу.

І тут же стало заваленим купою заяв – від депутатів, Генпрокуратури (ГПУ) і журналістів. І в будівлю НАБУ, розташовану на київській вулиці Василя Сурикова, 3, на допити як свідки стали ходити багато політиків і чиновників, серед яких виявилися і близькі друзі прем’єра і президента.

Зараз в Бюро розслідують одразу кілька скандальних справ. Серед них і ту, в якій фігурує соратник глави держави Ігор Кононенко, депутат від БПП. Екс-міністр економрозвитку Айварас Абромавичус звинуватив багаторічного бізнес-партнера Петра Порошенка у спробі розставити своїх людей у керівництві міністерства і підпорядкованих відомству держпідприємствах.

Ситник, в кабінеті якого немає обов’язкової для чиновника фотографії лику президента, зате є портрет Тараса Шевченка, не обіцяє миттєвих результатів у найбільш резонансних розслідуваннях. Але готовий розширити роботу НАБУ, тому набирає ще сотню детективів.

– Скількома кримінальними провадженнями зараз займається НАБУ?

– Понад 70.

Це правда, що ГПУ намагалася завалити вас справами щодо колишніх чиновників, передати безліч томів щодо них і заблокувати тим самим роботу Бюро?

– Справи, які формально підслідні НАБУ, накопичувалися роками. Наприклад, справа стосовно [колишнього прем’єра] Павла Лазаренка нараховує 23 тис. томів. Перспективи її сумнівні, а ресурс, який він тягне на себе, досить великий. Тому в законодавстві написано: той, хто взяв на себе відповідальність за розслідування цих справ, хто згаяв час у багатьох справах, нехай і приймає остаточне рішення. Ми хотіли почати з чистого аркуша, з нинішніх чиновників і витрачати свій ресурс на подолання корупції, яка існує зараз.

Але в ГПУ, наприклад, є справа по зрідженому газу – схемі бізнесмена Сергія Курченка, в якій був задіяний чинний голова Опоблоку Юрій Бойко. Генпрокурор із літа не підписує клопотання про зняття з Бойка депутатської недоторканності і арешт, хоча воно вже готове. Чи можете ви взяти собі подібні справи, якщо це пов’язано з бездіяльністю нинішньої прокуратури? Очевидно ж, що там є що розслідувати.

– Я, на відміну від преси, не можу сказати «очевидно» або «не очевидно». Я справу не читав. Тому говорити про те, що вона повністю розслідувана і готова до передачі в суд, не можу. Але коли в кінці грудня парламентом приймався закон [Про внесення зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо кримінальних проваджень, які розслідуються слідчими органів прокуратури] і всі справи, які були порушені до початку роботи Антикорупційного бюро, залишилися в прокуратурі, то в документі зафіксували можливість витребувати справу за рішенням директора НАБУ, яке узгоджується з прокурором. Тому виключати цього [передачу справ з ГПУ в НАБУ] не можна.

Зараз найгучніша історія з числа тих, що потрапили до НАБУ, – це звинувачення екс-міністра економрозвитку Айвараса Абромавичуса на адресу соратника Президента нардепа Ігоря Кононенко. Вам не здається, що влада хоче використовувати НАБУ? Кононенко вимагає якнайшвидшого розслідування, тим самим бажаючи показати, що навіть нові органи нічого проти нього не знайшли.

– Я не хотів, щоб виходили з того, що «там точно щось є». Ми проводимо розслідування з метою винести рішення, яке зможемо пояснити, яким би воно не було. Спекулювати тим, що там з самого початку є склад злочину, а НАБУ нічого не робить, або, навпаки, що там немає складу злочину, – так питання ставити не можна. Природно, що ця справа має політичний присмак. Ми проводимо розслідування гучної заяви [Абромавичуса], щоб дати оцінку, наскільки вона обґрунтована. І якщо обґрунтована, то наскільки в діях людей, яких ми будемо допитувати, є наявність складу злочину. Зараз проводяться слідчі дії, допитують Абромавичуса, Кононенка, допитувався Андрій Пасішник [виконавчий директор НАК Нафтогаз України, якого, на думку міністра, йому нав’язував в заступники Кононенко].

– Це можна розслідувати оперативно? Кононенко дуже хоче, щоб результати розслідування були якомога швидше.

– Ми мало враховуємо, хто чого хоче. Ми розслідуємо так, як цього вимагає закон. Затягувати ми не будемо, бо розуміємо, що ми не маємо на це права.

– Пам’ятаєте, коли Бюро почало працювати, до вас приходила Наталія Седлецька, журналіст програми Схеми, і передавала теки документів. Серед них були матеріали щодо сумнівного відчуження ділянки на Печерську, на вулиці Радіальній, 5, яка відійшла Кононенку, коли він ще був депутатом Київради. І другий момент, який стосується тієї ж людини, – документи щодо будівництва житлового будинку в санітарній зоні ядерного реактора, яким займається близька до Кононенко компанія. Чи розбирали ви ці папери, і що з ними?

– Пам’ятаю, звичайно. Нам не тільки вона передавала матеріали. Ми вдячні журналістам, які хочуть із нами співпрацювати. За багатьма журналістськими матеріалами, до речі, вже порушено кримінальні справи. У нас є кілька способів перевірки інформації. Перший – це розслідування кримінального провадження. Також у нас є аналітичний підрозділ, який із використанням відкритих баз даних та з залученням оперативного ресурсу може проводити перевірки з метою виявлення складу злочину. Ми ці матеріали [програми Схеми] віддали в роботу, думаю, що за ними проводять перевірку.

– У вас є провадження, в якому фігурує міністр інфраструктури Андрій Пивоварський. Що з цією справою?

– Що стосується історії з Пивоварським. Була заява народного депутата [на Пивоварського], який, до речі, за власною же заявою не хоче давати свідчення. Депутат заявив: міністри і співробітники міністерств отримують зарплати в конвертах. Ми почали перевірку цієї заяви. Викликали Пивоварського. Це було ще в грудні минулого року. Потім Пивоварський ні з того ні з сього згадав, що його викликали, почав гучно заявляти, що стосовно нього розслідується кримінальна справа. При цьому сам же заявник не хоче співпрацювати [зі слідством]. У нас це не перший випадок, коли людина пише [в НАБУ], а як справа доходить до розгляду, не хоче підтверджувати свою заяву і свідчити.

– А по депозитах сина глави НБУ Валерії Гонтаревої?

– Ця справа була внесена до реєстру Антикорупційною прокуратурою за заявою Центру протидії корупції. Зараз проводиться розслідування.

– Гонтареву викликали на допит?

– Гонтареву ще не викликали. Але, якщо чесно, я не веду облік, як часто ми приймаємо відомих особистостей.

– Але суспільство повірить у вашу роботу тільки тоді, коли будуть звучати найгучніші прізвища.

– Я розумію. Але мені не принципово, прийшов Мартиненко, Іванов чи Петров. Я не буду приділяти комусь свою увагу тільки через те, що він, на думку суспільства, є відомою персоною. Є детектив, який розслідує справу, і він приймає рішення: сьогодні йому потрібно викликати такого-то чиновника, такого-то міністра або працівника міністерства. Він вирішує, викликає і проводить слідчі дії. Я не ставлю за мету викликати максимальну кількість одіозних особистостей і сказати: бачите, на цьому тижні ми викликали п’ять селебрітіс. Для нас важлива процедура розслідування. Нікому тут не будуть робити якісь особливі умови допиту. Поки людина – свідок, незалежно від того, яку вона посаду займала і займає, у неї є відповідні права, з нею проводяться слідчі дії. Підозрювані? Вирішується питання про запобіжний захід. Знову ж, без прив’язки до якоїсь посади або до прізвища. Якщо ми зараз будемо спекулювати якимись гучними прізвищами, НАБУ перетвориться в політичний орган – це неправильно. Тоді вся ідея буде зведена до нуля.

Микола Мартиненко, соратник Арсенія Яценюка, якого швейцарська прокуратура звинувачує в корупції, активно співпрацює з НАБУ?

– Він прийшов із третього разу, назвати це активною співпрацею я не можу. Є коментар його адвоката, що він не задоволений професіоналізмом наших детективів. Мені це лестить. Якщо адвокат незадоволений, отже, ми на правильному шляху. Як і багато інших справ, ця справа пов’язана з потоками коштів за кордон, і це те, що не дає можливості швидко закінчити розслідування. На цьому тижні запланований візит наших детективів, які розслідують цю справу, до Швейцарії: вивчити матеріали їх провадження і, можливо, прийняти рішення про витребування цих матеріалів. Також 17-18-го лютого в Україну приїжджають експерти ФБР, із якими ми будемо плідно співпрацювати. Відстеження доларових потоків за допомогою ФБР прискорить процес проведення багатьох розслідувань.

– Наскільки важко діставати докази? Проблема з багатьма одіозними фігурами в тому, що самі вони не підписують документи. Наприклад, близький до Віктора Януковича регіонал Юрій Іванющенко не підписував документи, але всі знали, що він контролював деякі потоки. Коли немає паперів, що ще може бути доказом причетності до махінації?

– Корупційні схеми в Україні – напевно, найскладніші в Європі. У нас в цьому плані досить «талановитий» народ. Ті люди, які здійснюють контроль за потоками, рідко щось підписують і роблять щось явне, завдяки чому їх можна було б відразу вирахувати. Тут важливо використовувати інститут угод з боку захисту і з боку обвинувачення. Найнадійніший спосіб дістатися до корупціонерів на високих посадах – це схилити дрібного чиновника, який підписав документ, до співпраці з органами слідства. У Грузії цей інститут діяв чітко. Хочете 12 років позбавлення волі? Ні. Хочете 5 років умовно? Хочемо. Тоді ви даєте нам свідчення, відшкодовуєте збитки, які заподіяні вашими діями, а ми піднімаємося вгору по сходинках далі. На жаль, в Україні щодо корупційних злочинів інститут угод обмежений. У нас заборонено давати умовний термін за тяжкими корупційним злочинами, навіть якщо особа буде співпрацювати. Ми підняли це питання. Проблема потребує законодавчого врегулювання.

– Нещодавно прийняв присягу спецназ НАБУ. У них, як виявилося, є БТР. Навіщо?

– Ми, можливо, будемо працювати в зоні АТО. У нас, наприклад, нещодавно були обшуки на Артемсолі – це держпідприємство, яке знаходиться недалеко від лінії розмежування. Сумніваюся, що в інших правоохоронних органів буде велике бажання нам допомагати. Тому ми хочемо розраховувати тільки на себе.

– Президент виступив проти того, щоб НАБУ могло прослуховувати телефони. Ця функція залишається за СБУ. Як ви до цього ставитеся? Це ж теж обмежує вашу роботу.

– Там не було сказано слова «проти». Але ми будемо наполягати на своєму. А проголосує парламент чи ні, не знаю.

– Це залежить від рішення Ради?

– Потрібно внести буквально кілька слів до Кримінального процесуального кодексу.

– Ви будете цього добиватися?

– Звичайно, ми будемо наполягати до останнього. Ми розуміємо, що це досить великий ризик, коли ми включаємо прослуховування через СБУ. І особливо великі ризики, коли ми будемо документувати працівників СБУ. Вони будуть знати, що їхнього колегу включають [на прослуховування]. Доцільніше, щоб були автономні можливості.

– Чи з’являться перші результати роботи НАБУ навесні?

– Коли ми були в США, то зустрічалися з прокурором, який займається розслідуваннями високої корупції. Я йому поставив запитання: скільки ви за рік впіймали суддів [на отриманні хабара]? Він на мене подивився круглими очима. У них таке рідко трапляється.

За 2014-й рік в Україні викрили 10 суддів-хабарників, а НАБУ всього за кілька місяців – п’ятьох таких. І це ми тільки починаємо працювати.

– Карлос Кастресана, іспанець, який розслідував корупцію в Гватемалі і посадив 150 чиновників включно з президентом і прем’єром, розповідав, що всі чиновники його там ненавиділи. Як наші чиновники ставляться до вас?

– Почуття неприязні – це мінімум, який я буду викликати у більшості наших чиновників. І викликаю вже зараз.

5 запитань Артему Ситнику:

– Що Ви вважаєте своїм найбільшим досягненням?

– В одному з перших інтерв’ю я говорив, що робота оперативно-технічного підрозділу НАБУ буде запущена не раніше квітня 2016-го. 30 грудня 2015-го детективи отримали можливість працювати і прослуховувати фігурантів виробництв [через СБУ]. Друге досягнення – це наш аналітичний підрозділ.

– Що Ви вважаєте найбільшим провалом?

– Поки що я не бачу великих провалів, можливо, недостатня поінформованість суспільства про завдання і роботу НАБУ.

– Яка з останніх прочитаних книг справила на Вас враження?

– Завершую прочитання книги Лі Кван Ю «Стрибок з «третього світу» – в «перший». Там розповідається, як проводилися реформи в Сінгапурі, в тому числі й антикорупційна. Мене вразила воля цієї людини. Проти нього теж було багато політичних сил і зовнішніх ворогів, але він вистояв. І зараз це показова країна в планетарних масштабах.

– На чому Ви пересуваєтеся по місту?

– На службовому автомобілі Volkswagen Passat 2003 року випуску, виділений в оренду Кабміном.

Кому б Ви не подали руки?

– Люди, яким мені не хочеться подавати руку, до мене в кабінет заходять дуже рідко.