Артем Ситник: «Я садив бандитів. На карате часу не було»

04.09.2015 14:39

Директор Національного антикорупційного бюро – про те, як відбирали перших 70 детективів із 2700, чи боїться конкуренції, про хабар у розмірі $ 200 тисяч, який йому пропонували в прокуратурі, про виховання дітей і загадкову червону коробку.

– Артеме Сергійовичу, ви дали «Сегодня» інтерв’ю майже відразу після призначення, чотири з половиною місяці тому. У суспільства величезні очікування від боротьби з корупцією. До повноцінного запуску НАБ – менше місяця. Що зроблено?

– Коли мене призначили, я намалював для себе дорожню карту запуску Бюро з 1 жовтня. Ми не могли перенести дату на 2016 рік саме з урахуванням очікувань, які на нас покладалися. Тому і почнемо менше ніж через місяць. Вже набраний перший штат співробітників.

– Це яка кількість людей?

– Разом зі мною і заступниками – 28. Плюс 70 переможців конкурсу детективів. Було 2700 претендентів. Початок повноцінної роботи Бюро залежить від призначення на посаду Антикорупційного прокурора і формування Антикорупційної прокуратури.

– Спочатку було завдання набрати 100 детективів.

– У Бюро їх планується 242. Так, перший конкурс передбачав набір 100. Краще менше, але краще. Пізніше буде ще один конкурс.

– Люди самі відсіювалися або їх забраковували? Начебто були критерії – не брати тих, хто три роки працював в правоохоронних органах?

– Трохи не так. У перехідних положеннях Закону про Антикорупційне бюро закладена норма, що забороняє набирати людей, які останні п’ять років працювали в спецпідрозділах по боротьбі з корупцією – «К» СБУ, ГУБОЗ МВС, прокуратури, фіскальної служби. Вимоги до детективів затверджувалися мною. Зосередилися на двох основних критеріях: вища юридична освіта і наявність 2-річного юридичного стажу. Перевіряємо також, чи не було у кандидата проблем із законом. І спецперевірку проводимо – тих, хто вже переміг.

– З яких етапів складається конкурс?

– Їх чотири. Вони покликані всебічно вивчити кандидатів. За підтримки наших міжнародних донорів, Національною академією імені Ярослава Мудрого був розроблений тестовий опитувальник, і на першому етапі перевіряється рівень теоретичних знань. Це кримінальне, кримінально-процесуальне право, антикорупційне законодавство. Той зріз, із яким детектив буде працювати постійно. З 2700 кандидатів до першого етапу було допущено 2500, і його подолали 980 осіб. Потім були інші етапи. Наприклад, тест на вміння приймати правильне рішення в екстремальній ситуації – його пройшли 222 особи. Затим – психологічне тестування. Не у всіх, до речі, з цим було все добре...

– Вони потребували допомоги психіатрів?

– Були кандидати, які опинилися в «червоній» зоні і щодо яких випливав висновок про схильність до корупційних дій. Після цього конкурсна комісія проводила співбесіди. Вибрали 70 кращих. Причому 56 отримали максимум голосів із семи можливих. Середній вік переможців – 27 років. Представлені практично всі регіони. Є вихідці з прокуратури, міліції, бізнесу, троє з СБУ.

– А жінки?

– Знання оцінювали не за статевою ознакою. Але шість жінок на 70 детективів – вважаю, нормально.

– Ви говорили, що маєте намір спиратися на широкий доступ до баз даних, і те, на що раніше витрачалися місяці, займатиме 15-20 хвилин. Таке реально?

– Робота з базами передбачена статтею 17 Закону України про Антикорупційне бюро. Підписані угоди про доступ до них зі Службою фінансового моніторингу, з Мін’юстом, МВС, СБУ, Держприкордонслужбою, Державною фіскальною службою, Державним казначейством. На відміну від слідчих інших правоохоронних структур, які змушені оббивати пороги в БТІ, різних відомствах, з’ясовуючи, на кого зареєстрована нерухомість, авто, відстежуючи, як витрачалися державні кошти, – наш детектив буде все це бачити, не виходячи з кабінету. Йому не потрібно нікуди бігти, щоб витребувати цю інформацію. 5-10 хвилин – і складе повне досьє. Яка придбана або продана нерухомість, скільки сплачено податків, який рух транзакцій, як це співвідноситься з декларацією про доходи. І дуже легко встановити, чи є мінімум два склади злочину: незаконне збагачення і внесення завідомо неправдивих відомостей до декларації. Те ж стосується держаних закупівель. Припустимо, є міністерство, і є тендер на 1 млрд. грн. Вивчаємо по базах учасників тендеру і бачимо, що фірма-переможець створена за кілька днів до і зникла відразу після тендеру. Але через її рахунки встигли перерахувати 400 млн. грн... Щоб цю інформацію збирати, вивчати і правильно використовувати, в структурі НАБ передбачений підрозділ аналітики. Серед його співробітників будуть у тому числі детективи, але з економічною освітою. А дані від них отримають ті, кому доручені розслідування.

– Аналітики є серед тих, кого зараз набрали?

– Для них окремий конкурс. Вже закінчилася стадія подачі документів, розпочалися співбесіди. До кінця місяця, думаю, буде сформовано весь підрозділ. Кажуть, що Бюро повільно створюється. Можливо. Але провести звичайний тендер на закупівлю обладнання – це мінімум два місяці. Є організаційні умови, які не можна обійти. Завдання – створити не тільки незалежний, але і абсолютно автономний орган. Крім детективів і аналітиків, є оперативно-технічний підрозділ, який займатиметься негласними методами роботи, управління внутрішнього контролю, покликане стежити за нашими співробітниками, режимно-секретна частина, що забезпечує дотримання законодавства про держтаємницю. У Львові буде відкрито перше територіальне управління, потім на черзі – Одеса. У центральному апараті до кінця року буде близько 300 осіб. Процесуальне керівництво детективами буде покладено на Антикорупційного прокурора, призначення якого в результаті відкритого конкурсу всі ми дуже чекаємо. Для цього Генпрокуратура і Верховна Рада повинні якомога швидше делегувати до конкурсної комісії своїх представників. Повторюся, від призначення Антикорупційного прокурора залежить повноцінний початок роботи Бюро.

– Президент призначив вас на 7 років, значить вже є і 7-річний план дій?

– Є чіткі плани в межах одного року. 7 років – це термін, щоб передати комусь нашу службу вже сформованою, життєздатною, що має солідний бекграунд, власні бази даних. Перший звіт про роботу був підготовлений нами в серпні. Наступний буде 10 лютого 2016 року. До цієї дати плануємо підійти з конкретними розслідуваннями.

– Вони, як і гучні фігуранти цих розслідувань – певний ризик для співробітників Бюро. Ви захищені, щоб не піддатися нападу?

– Стаття 10 Закону передбачає і повноваження, і гарантії незалежності. Забув сказати – у нас створено ще й управління спецоперацій. Поки в ньому передбачено 70 осіб. Воно буде здійснювати затримання корупціонерів, забезпечувати безпеку учасників кримінального судочинства та працівників Бюро. Цьому спецпідрозділу буде передано табельну зброю. Але мінімізувати ризики фізичного впливу на співробітників потрібно не кулуарними розслідуваннями, коли окремо взятий детектив поодинці десь бігає, щось робить і потрапляє в ризиковані ситуації. Це група детективів, припустимо, з трьох осіб. Тобто, буде 13 або трохи більше груп...

– Чи не боїтеся числа 13?

– Забобонним краще взагалі ні за що не братися! 12, 13, 14 – ролі не грає. Кожна група з залученням аналітиків, управлінь спецоперацій, оперативно-технічного розслідуватиме конкретну кримінальну справу. Контроль здійснюватимуть перший заступник директора НАБ і я як перша особа, яка вимагає звіту про виконану роботу. Ось така структура, коли розслідування не залежить тільки від однієї конкретної людини – ні від директора, ні від заступника, ні від детектива, ні від прокурора. І щоб на роботу не можна було вплинути фізично, психологічно, морально. Необхідність в тому ж управлінні спецоперацій підтверджують і мукачівські, і інші події. Та й ті, з ким ми покликані боротися, охороною не обділені.

– А ви самі карате не займалися – для самозахисту? Може, якийсь дан маєте?

– Я займався тим, що садив бандитів у тюрми. На карате особливо часу не було. Але спорт поважаю.

– Бюро ще створюється, а його вже щосили критикують. Пишуть, що це якийсь монстр із супер повноваженнями, держава в державі. І навіщо новий контролюючий орган, якщо і без нього вистачає борців з корупцією ...

– Антикорупційне бюро – зовсім не монстр. Над-повноваження у нього будуть. Але це не держава в державі. Те, що в Україні вже є інституції, покликані протистояти корупції, правда. Напевно, вони не в повній мірі справляються зі своїми завданнями. Тому і було прийнято рішення – за підтримки західних партнерів створити спеціальний орган, який би працював ефективно. Я зустрічався з представниками аналогів нашого Бюро в Польщі, Румунії, Канаді, Індонезії, Литві... Такі структури там створювалися, коли були потрібні швидкі і рішучі кроки. У нас на Майдан народ вийшов через вимоги антикорупційних змін, але не було структури, яка б їх забезпечила. Я далекий від думки, що 700 осіб (максимальна штатна чисельність НАБ) за рік докорінно переламає ситуацію, і ми отримаємо нове суспільство без корупції. Але те, що Бюро почне розслідування, які завершаться судовими вироками, що вступили в законну силу, і, відповідно, почнеться подолання комплексу безкарності, і інші органи будуть змушені або йти з нами разом, або поступляться своїми повноваженнями, не сумніваюся.

– Чи припускаєте конкуренцію в рядах борців з корупцією?

– На цій темі, як і на дублюванні повноважень, люблять спекулювати. За кордоном теж є конкуренція, і нічого. Стаття 216 нашого КПК чітко розмежовує, які справи розслідує прокуратура, які міліція або спецслужба. А в Великобританії навіть термін такий відсутній – підслідність. Є певні моменти, коли робота органів перетинається. І помилково вважають, що структури дублюють один одного. Це не так. Управління або відділ «К» СБУ може виявити злочин, прийняти заяву, провести першочергові оперативні заходи. Але внести злочин в ЕРДР і почати розслідування вони не мають права. У них немає таких повноважень. Задокументували, наприклад, міністра – повинні звернутися до нас, викрили заступника губернатора або прокурора району – до Генпрокуратури, голову сільради – до МВС.

– Які країни показують приклад боротьби з корупцією?

– Кожна країна унікальна і корупція теж. Взяти чиюсь систему, імплементувати її в нашу і перемогти зло неможливо. Готових рецептів немає. Найближча нам польська модель Антикорупційного бюро – за структурою і повноваженнями. Але в Польщі не було такої ситуації, як у нас. У списку загальнодержавних проблем Великобританії корупція взагалі знаходиться десь у самому низу.

– А за рахунок чого ця проблема там не актуальна?

– Ставив запитання: у вас затримували суддю за хабар? На мене дивилися з непідробним подивом – це ж королівський суддя! Якщо він викритий у хабарництві, то підриває основи держави! Право стати суддею треба заслужити. Зустрічалися з головою департаменту з розслідування топ-корупції. Він 10 років стоїть у резерві на суддю. І не знає, чи стане ним. Йому вже під 50. Для судді цей вік вважається там молодим (середній – 55 років). Він все життя заробляє авторитет, щоб йому довірили цей пост. Честь і совість – не порожні слова. Треба, щоб і у нас так було.

– А як? Масштабні показові процеси?

– Масштабних показових процесів у нас не було – тільки гучні затримання.

– Значить, треба садити ?!

– Садити треба, але цього недостатньо. Можна до безкінечності застосовувати каральну функцію. Однак без дерегуляції превентивних заходів успіху не домогтися. Боротьба з корупцією – не тільки посадки. Це і мінімізація корупційних ризиків... В Україні більше сотні контролюючих органів – ні в одній країні такого немає! У нас бізнес перевіряють з ранку до вечора. І у кожного органу є свої повноваження: припиняти діяльність, накладати штрафні санкції. Не наведемо порядок – корупційні ризики будуть високі. Те ж саме – превенція. Прокурор заробляє еквівалент 200 доларів. Це величезний корупційний ризик. Слава Богу, в нашому Бюро цей ризик мінімізований. І якщо детективу належна гідна зарплата (до 25-30 тисяч грн. – Ред.), від нього можна вимагати... Ми будемо не просто розслідувати справи, а виявляти першопричини, витоки корупції. Знайдемо системну причину – будемо вносити пропозиції до законодавства. Так працює литовська служба розслідувань.

– Сподіваєтеся, детективи проведуть такий же переворот в головах, свідомості людей, як молоді, не зіпсовані поліцейські?

– Звичайно! Ставши повноправними детективами, 70 осіб можуть чесно сказати, що нікому не платили ні за перемогу, ні за посаду. Був складний конкурс, але вони його виграли. І це теж ознака того, що в країні щось змінюється. Коли я подавав заяву на участь в конкурсі, то і сам не особливо вірив, що зможу перемогти, і мене призначать директором...

– А яке ваше власне топове досягнення?

– Колись підрахував: у 2009 році сума хабарів, інкримінованих фігурантам кримінальних справ, які вів і направив до суду, становила 40 млн. грн. Сумарно це було більше, ніж по всій Україні. Очолюючи слідчий відділ прокуратури Київської області, завжди включав себе до слідчої групи. Була дуже гучна справа щодо заступника мера міста Вишневе – я його сам розслідував і довів до суду.

– У вас був конфлікт з прокурором Київської області Витязем?

– Людина, засуджена у справі, щодо якої у нас з Витязем був конфлікт, отримала дев’ять років, але вже років через чотири звільнилася. Це сталося якраз на завершальній стадії мого протистояння з прокурором області. Це була довірена особа тодішнього губернатора, якому він беззаперечно підкорювався. І коли його затримали, він (Витязь?), прямо сказав, що не бачить мене в органах прокуратури.

– Як вийшло, що з Кіровограда ви опинилися в Києві?

– У 2007 році я очолював слідчий відділ прокуратури Кіровоградської області. Там була дуже цікава справа, яку розслідував – щодо виборів на 100-му виборчому окрузі. Чули?

– Так, вісім осіб по ній проходило.

– Коли я цю справу завершив, мені прийшла в голову думка працювати суддею. Навіть склав кваліфікаційний іспит – в тому ж 2007-му. А в березні 2008 року надійшла пропозиція з прокуратури Київської області. Я подумав і погодився. Але потім пішов – сам, до речі.

– А знаменитий екс-прокурор Києва Юрій Гайсинський, з яким ви працювали перед вашим призначенням, ваш вибір очолити НАБ схвалив?

– Він запропонував адвокатську роботу, знаючи мене зі слів. Ми з ним знайомі не були. Чомусь мені відразу стали приписувати якісь таємні зв’язки, знайомство з Геннадієм Кернесом (мер Харкова – зять Гайсинського. – Ред.)

– А ви не знайомі з Кернесом?

– Ні. У нас з Гайсинським були виключно службові стосунки. А потім, коли з’явилося оголошення про конкурс на посаду директора Антикорупційного бюро, я вирішив спробувати свої сили. Ні з ким не радившись.

– Як ставитеся до того, що на вас, як на главу НАБ, вже зібрали чимало компромату? А ГПУ відкрила кримінальне провадження...

– Я припускав, що інформаційні атаки будуть після того, як Бюро запрацює. Але вони почалися раніше. Запустити фейк просто. Наприклад, народний депутат просить ГПУ перевірити якусь інформацію. Це формальний привід для внесення повідомлення в ЕРДР. Починається розслідування. Нардеп ще раз звертається до прокуратури – чи ведеться слідство. Йому відповідають: так. І він запускає наступну хвилю... Скандал! Використовують брехню як інструмент тиску на Бюро, на мене – це найбільш неприємне. Я розумів, що будуть проблеми, але що стануть діяти настільки витончено, не думав. Треба і детективам нашим бути готовими до подібних атак. На всіх, хто призначався, якусь гидоту вже вилили або будуть лити. Не кожен до цього готовий. Мої недруги давно намагаються щось знайти проти мене, моїх близьких. Стежили за батьками. Шукали сліди якогось бізнесу в Кіровограді. Марно. Я не порушував закон. І не здійснював нічого протиправного.

– Але у відрядження до Лондона взяли дружину, що ще довго будуть згадувати.

– Можливо. Але у мене немає особняків. Немає дорогих машин. Поїздку дружини оплатив за свій рахунок. Зарплата в 70 тис. грн. це дозволяє.

– Про дружину відомо лише, що вона юрист і звуть її Ганна. Був службовий роман?

– Ні. Ми познайомилися студентами.

– А є якась життєва установка, чому ви вчите своїх дітей? Чи поки рано?

– Старшому синові 12. Досить дорослий. І йому вже прищеплена неприязнь до корупції... Установка одна: досягати чогось в житті треба чесним шляхом, щоб не думати про проблеми з законом.

– Який вам пропонували найбільший хабар і за що?

– Якраз у справі заступника мера Вишневого – $ 200 тисяч.

– Як це відбувалося?

– Ну, через адвокатів пропонували. Але я ці спроби припиняв відразу.

– Що здатне змусити директора НАБ Артема Ситника на якомусь етапі сказати: «Все, хлопці, з мене вистачить, йду»?

– Колись у нас в Київській області було дві кримінальні справи – заступник генпрокурора дав незаконні вказівки, і у мене був вибір: виконати їх або оскаржити генеральному. Такого не було ні при Союзі, ні вже за часів української генпрокуратури. Вибрав друге. Генпрокурор вказівки скасував. Обидві справи пішли до суду. Зі мною потім багато хто не вітався. Але це був мій вибір. Траплялося різне. І азартно було, і усвідомлював відповідальність, яку на себе беру. Перед подачею заявки на конкурс два дні перебирав попереднє життя, аналізуючи, що зробив не так, де міг помилитися. І знаєте: не побачив в біографії таких темних плям, щоб ними хтось міг спекулювати або вони мене дискредитували.

– Що у вас біля плазми в червоній коробці лежить?

– Не знаю. Від минулого господаря залишилося.

Підходить до столика. Відкрив. Виявилося, всередині – сувенірна сокирка типу карпатської. Пожартували – що засіб самозахисту таки є...

Ольга Гук, Олександр Ільченко, Олександр Яремчук