Артем Ситник, керівник Національного антикорупційного бюро України, для багатьох є людиною, яка вселяє надію у боротьбу з корупцією. Його відомство не боїться проводити розслідування навіть щодо «великої риби». В інтерв’ю він говорить про успіхи і ризики своєї роботи.
4 липня 2018 року прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури повідомили про завершення досудового розслідування, яке проводилось детективами Національного антикорупційного бюро України, вісьмом підозрюваним у заволодінні коштами державного бюджету України, виділеними на інженерно-технічне облаштування українсько-російського державного кордону до районів проведення антитерористичної операції та Автономної Республіки Крим (так званий проект «Стіна»).
З повідомлень у ЗМІ стало відомо про відкриття Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою кримінального провадження на підставі заяви Максима Полякова за фактом ймовірної фальсифікації детективом Бюро доказів у так званій «бурштиновій справі».
Верховний Суд скасував рішення Вищої ради правосуддя (далі — ВРП) про притягнення судді Галицького районного суду м. Львова до дисциплінарної відповідальності за нібито порушення Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання детективів НАБУ на проведення обшуків у голови Окружного адміністративного суду Києва (далі – ОАСК). Це випливає із Постанови Верховного Суду від 14 червня 2018 року. Національне антикорупційне бюро вітає дане рішення і сподівається, що після нього тиск на суддю, який прийняв законне рішення, повністю припиниться.
21 червня 2018 року детективи Національного антикорупційного бюро України під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури затримали восьмого учасника корупційної схеми з заволодіння 259,2 млн грн, що призначались для реалізації низки національних проектів. Цього ж дня цій особі, яка виявилась двоюрідним братом колишнього голови Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України (далі — «Держінвестпроект»), повідомлено про підозру у вчиненні злочину, кваліфікованого за ч.3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.