Усі провадження з підслідності НАБУ та САП, які розслідують інші правоохоронні органи порушуючи закон, можуть бути програні в суді (спільна заява НАБУ та САП)

У відповідь на численні запити ЗМІ щодо затримання Генеральною  прокуратурою України на передачі хабаря заступника Міністра охорони здоров’я Романа Василишина, повідомляємо наступне.

Посада затриманого заступника Міністра відноситься до категорії «А», а злочин, за яким Прокуратура м.Києва здійснює досудове розслідування – є корупційним, а отже, відповідно до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, цей злочин є підслідним Національному антикорупційному бюро України.

Відповідно, процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні від самого початку має здійснюватися спеціалізованими антикорупційними прокурорами, а  усі процесуальні та слідчі дії (затримання, оголошення підозри, обрання запобіжного заходу тощо) – детективами НАБУ, а не  співробітниками органів прокуратури чи інших правоохоронних органів.

Будь-яке втручання в чужу підслідність створює ризик визнання недопустимими доказів, як таких, що були отримані з порушенням процесуального законодавства, і відповідно, створює умови для уникнення підозрюваним відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення.

Підслідність правопорушень чітко регулюється чинним законодавством. Згідно ч. 5 ст. 36 КПК забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

НАБУ та САП не будуть витребовувати в прокуратури провадження щодо Василишина чи будь-які інші провадження, розпочаті з порушенням ст. 216 КПК. Відповідальність за результати цих досудових розслідувань  мають нести ті органи, які розпочали розслідування із порушенням закону.

Станом на 08 липня 2016 року САП зафіксовано близько 10 спроб передачі до НАБУ справ, які починали розслідуватися іншими правоохоронними органами. САП повернула їх назад через те, що згідно абзацу. 2 ч. 3 ст. 87 КПК, зібрані ними докази є безальтернативно недопустимими.

Про порочність даної практики, яка звела нанівець зусилля правоохоронців, свідчить прецедент з мером Вишгорода Олексієм Момотом. Він був  затриманий у квітні 2016 року СБУ та прокуратурою Київської області на отриманні хабаря в 1 млн євро, проте вже через два місяці Апеляційний суд м. Києва скасував  рішення суду першої інстанції про обрання щодо О.Момота запобіжного заходу через те, що «досудове розслідування здійснювалось неуповноваженим органом досудового розслідування, при цьому неякісно, з істотними порушеннями вимог КПК України». В даний момент Олексій Момот повернувся до виконання своїх обов’язків попри те, що досудове розслідування триває.

Гучний розголос, якого набуває кожне затримання високопосадових хабарників, підвищує очікування суспільства щодо справедливого покарання корупціонерів. Натомість подібні дії органів  прокуратури, які унеможливлюють ведення якісного досудового розслідування і отримання справедливого вироку суду, підривають довіру до усієї правоохоронної системи України, в тому числі до таких нових антикорупційних інституцій, як НАБУ і САП, покликаних викорінювати корупцію у найвищих ешелонах влади.